flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Інструкція №1

 

 ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                                              Наказом голови Бахмацького райсуду

                                                                                                              Костенко О.Ф.         

від “25”грудня 2015 року  № 78-од

 

 

ІНСТРУКЦІЯ №1

з надання першої (долікарняної) допомоги потерпілим при ураженні електричним струмом

 

              Рятування потерпілого від електричного струму залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від правильності  надання потерпілому першої допомоги. Зволікання і тривала підготовка можуть спричинити загибель потерпілого.

              При наданні допомоги потерпілому від електричного струму необхідно звільнити потерпілого від контакту з струмоведучими проводами або предметами, додержуючись заходів особистої небезпеки. Якщо є припущення, що при вимиканні електричного струму потерпілий може впасти з висоти, слід вжити заходи для запобігання падінню. При неможливості швидкого вимкнення струмоведучих частин, потерпілого слід відокремити від них, користуючись підручними матеріалами – непровідниками, наприклад сухою палкою, дошкою, вірьовкою (не можна використовувати металеві і мокрі предмети). Якщо одяг сухий і відстає від тіла, то потерпілого можна відтягти від струмоведучих частин, остерігаючись доторкання до оточуючих металевих предметів і тіла потерпілого.

              Для того, щоб той, хто надає допомогу потерпілому, сам не був уражений струмом, він повинен надівати гумові рукавиці або обгорнути руки сухою тканиною, можна ізолювати себе від землі, узувши гумові чоботи або  ставши на суху дошку чи іншу діелектричну підстилку. Розімкнути струмоведуче коло можна, відділивши потерпілого від землі (при цьому дотримуються необхідних запобіжних заходів) або перерубавши (перерізавши) струмоведучі проводи. Для цього можна використати сокиру з сухою дерев’яною ручкою або відповідний інструмент з ізольованими ручками.

              Після звільнення потерпілого від дії електричного струму його кладуть на спину (на тверду поверхню), звільняють від одягу, що стискає дихання, чи тільки послабляючи його, потім оглядають порожнину рота (витягують сторонні предмети).

              Якщо потерпілий притомний, його кладуть у зручне положення, накривають теплим покривалом (ковдрою, пальтом тощо) і залишають у стані спокою до прибуття лікаря, стежачи за станом дихання і пульсу. При втраті потерпілим пам’яті, але збереженні стійкого дихання і пульсу, слід покласти під нього підстилку, забезпечивши прилив свіжого повітря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно або в нього відсутні ознаки життя (дихання, серцебиття, пульс), роблять  штучне дихання і масаж серця до прибуття лікаря.

              Необхідно додержуватись правила, ніколи не слід відмовлятись від надання допомоги потерпілому і вважати її марною, навіть якщо у нього відсутні серцебиття, пульс, дихання. У всіх випадках вирішувати питання про доцільність подальших заходів щодо оживлення потерпілого та давати висновок про його смерть має право тільки лікар.

Штучне дихання і зовнішній масаж серця.

              Перш ніж приступити до проведення штучного дихання, необхідно в якомога короткий строк підготувати потерпілого. Для цього його швидко звільняють від одягу, що стискає дихання (розстібають комір, послабляють або знімають ремінь брюк,  роз’вязують  шарф, галстук  тощо), звільняють порожнину рота від сторонніх предметів (якщо є штучні щелепи, їх видаляють) і слизу (протирають порожнину рота хусточкою, марлею або кінцем сорочки). Якщо рот потерпілого міцно стиснутий, слід його розкрити. Для цього вказівними пальцями беруть за кути нижньої щелепи, і упираючись великими пальцями у верхню щелепу, висуваючи нижню щелепу вперед і утримуючи її в цьому положенні, швидко переводять пальці на підборіддя; відтягуючи його вниз, розкривають рот потерпілому. Найбільш ефективним способом штучного дихання, що знайшов широке застосування, є спосіб „з рота в рот” або „з рота в ніс”.

              Вдування повітря з рота людини, що надає допомогу, проводить через марлю, носову хусточку або через тверду трубку в рот потерпілому. При вдуванні повітря в рот потерпілому затискають ніс, а при вдуванні в ніс закривають його рот.

              При відсутності у потерпілого дихання і пульсу, одночасно з штучним диханням проводять зовнішній масаж серця. Підготовка потерпілого до проведення зовнішнього масажу серця аналогічна підготовці до проведення штучного дихання. Додатково слід оголити тільки груди потерпілого.

              Зовнішній масаж серця здійснюються ритмічним стисненням передньої стінки грудної клітки при натисканні на нижню ділянку грудини, за якою розташоване серце. Спочатку визначають нижню третину грудини, яка є місцем прикладання зусиль. Людина, що надає допомогу, кладе на це місце верхній край долоні розігнутої повністю руки, на неї накладає другу руку і натискає на грудну клітку потерпілого, допомагаючи собі при цьому нахилом тулуба. При натисканні нижня ділянка грудини повинна опускатися на 3–4 см, а в повних людей на 6 см. У інтервалі між натисканням руки з грудної клітки знімають, щоб дати можливість їм випростатись. Закритий масаж серця проводять одночасно з штучним диханням. При цьому вдування проводять у проміжках між натисканням, якщо це не вдається – роблять спеціальну паузу між 4 – 6 натисканням. Якщо закритий масаж і штучне дихання доводиться робити одній людині то після 2 – 4 натискань на грудну клітку роблять 2 – 3 вдувань повітря. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2–3 секунди.

Транспортування потерпілого.

              При перенесенні потерпілого слід вживати заходів, щоб не задати йому болю. Переносити потерпілого, по можливості слід на носилках. Піднімати його на носилки слід узгоджено,  акуратно підсовуючи руки під спину і сідниці.

              При пошкодженні хребта або нижньої щелепи, якщо потерпілий задихається, його кладуть на носилки обличчям донизу. При транспортуванні потерпілого на носилках по горизонтальній поверхні його слід нести вперед ногами,  а при підійманні в гору або по сходах – уперед головою.

              Знімання потерпілого з носилок слід проводити так само, як і при підніманні його для укладення на носилки. При перевезенні тяжко потерпілого краще, якщо  це можливо, покласти його (не перекладаючи) в машину на тих же носилках. Везти потерпілого слід обережно, уникаючи тряски.