Висновки Верховного суду України. Спори, що виникають із трудових правовідносин . Частина 3

Спори, що виникають із трудових правовідносин . Частина 3

1.7.4. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприєм­ ством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв’язку із змінами в організації вироб­ ництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеці­ альністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад таінших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу.

 Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробни­ цтва і праці. Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв’язку із зміною організації вироб­ ництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

 Під час звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із змі­ нами в організації праці, в тому числі скоро­ чення штату працівників, необхідно дотриму­ ватись гарантій, передбачених ст. 492 КЗпП України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 березня 2016 р. у справі № 6-2748цс15).