flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ за 2012 рік

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики застосування земельного  законодавства при розгляді
 цивільних справ за 2012 рік
 
            Узагальнення здійснюється відповідно до плану роботи Бахмацького районного суду на 2 півріччя 2013 року.
            Аналіз статистичних даних.
            У 2012 році Бахмацькиим районним судом розглянуто 307 справ про захист права власності,  у тому числі із ухваленням рішення - 298 позовів, із задоволенням позову – 287 справ, із закриттям провадження у справі – 7, із залишенням заяви без розгляду – 2 справи. У структурі цивільних справ вищевказаної категорії найбільшу питому вагу становили спори про визнання права власності на земельну ділянку та земельну частку (пай). Справ,  що виникають із земельних правовідносин розглянуто 5, з них із ухваленням рішення – 4 позови, із задоволенням позову 2 справи, із закриттям провадження у справі – 1 позов.
         Відповідно до положень Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває   під   особливою   охороною   держави, яка полягає в
забезпеченні   раціонального   використання   земельних ресурсів, збереженні   й відтворенні родючості грунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону. Важлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в земельних і пов'язаних із ними майнових правовідносинах належить судам.
        Узагальнення практики розгляду судом земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів свідчить про те, що вони вирішуються в основному правильно.
          Слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні.
     Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
     Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади   або   органів   місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної  ділянки, права якого порушено, може   вимагати   відшкодування завданої цим моральної шкоди (ч. 3 статті 386 ЦК).
     При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні  дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини   третьої   статті   1 Закону України від 5 червня 2003 р. N 899-IV „Про порядок виділення в   натурі   (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. N 973-IV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна державна адміністрація   чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.
       Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну  ділянку чи права користування нею, суд враховував,   що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями   140-149   ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. 
     При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність    чи    користування,    слід    враховувати    Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів   цих   рішень   виникли   правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. 
Так, по справі № 2/2501/239/2012 (суддя ПархоменкоП.І.) за позовом Прокурора Бахмацького району Чернігівської області в інтересах Обмачівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області до Цепуха Михайла Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держкомзему в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання незаконним рішення та неправомірним державного акту на право власності на земельну ділянку, позивачу відмовлено в задоволенні позову. Рішенням Обмачівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області 16 сесії 5 скликання від 26.12.2008 року було затверджено технічну документацію по приватизації земельної ділянки, зокрема Цепух М.І. 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та 0,2054 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного рішення Цепух М.І. було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 733524, який посвідчує право власності відповідача на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Обмачівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області 9 сесії 6 скликання від 08.02.2012 року було скасовано рішення Обмачівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області 16 сесії 5 скликання від 26.12.2008 року „Про затвердження технічної документації по приватизації земельної ділянки” в частині затвердження технічної документації по приватизації Цепухом М.І. земельної ділянки, площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, як незаконне.
Допитаний в судовому засіданні свідок Гриб А.М. пояснив, що він з 2004 року по даний час працює землевпорядником Обмачівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської. Коли Цепух М.І. подавав заяву для приватизації спірної земельної ділянки сільська рада не мала причин для відмови.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Таким чином, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, інтереси держави, у спосіб, визначений законами України.
Крім цього, сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.  Позивачем є особа, яка звернулась до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювананих прав.
Відповідачем є особа, до якої позивачем пред’являється матеріально – правова вимога і яка допустила порушення прав позивача, не визнає їх або оспорює.
Судом встановлено, що рішенням Обмачівської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (яка є позивачем по справі) від 08.02.2012 року було скасовано власне рішення від 26.12.2008 року „Про затвердження технічної документації по приватизації земельної ділянки” в частині затвердження технічної документації по приватизації Цепухом М.І. земельної ділянки, площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, як незаконне. При цьому, спірний державний акт на право власності на земельну ділянку було видано відповідачу позивачем.
Всупереч принципу змагальності позивачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували наявність порушень його прав з боку відповідача.
З цього випливає, що відповідачем не було допущено порушення прав позивача, а предмет і підстава позову обґрунтовуються порушеннями, які були допущені саме позивачем, що суперечить завданням цивільного судочинства.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, вирішуючи питання про визнання неправомірним державного акту на право власності на земельну ділянку, суд виходить з того, що, оскільки позивач не є власником земельної ділянки та ним не доведено порушення його прав з боку відповідача, з огляду на положення ст.152 ЗК України, не наділений правами щодо її захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
 
          Рішення органів виконавчої влади або органів   місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.
     Питання про дострокове припинення користування землею на умовах   оренди   вирішується   шляхом   пред'явлення позову про розірвання договору. В разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.
     При розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право   приватної   власності   на   землю   зобов'язання   сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК про недійсність правочину, переукладення   договору   оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе  лише за наявності волевиявлення на те сторін.
Наприклад, по справі № 2/2501/395/2012р. (суддя Пархоменко П.І.) позивачка Кисіль Марія Володимирів звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” з вимогою про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом розірвання та повернення земельної частки з незаконного користування. Позов обґрунтувала тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної частки (паю) строком на один рік, 30.12.2011 року позивач отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після виділення земельної частки (паю) в натурі та отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку Кисіль М.В. не подала ніяких пропозицій щодо укладення договору оренди землі, але, в порушення чинного законодавства Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” не припинило використання земельної ділянки та не повернуло її Кисіль М.В., у зв’язку із чим вона просить договір оренди земельної частки (паю), укладений між позивачем та відповідачем припинити, шляхом його розірвання з дати отримання позивачем Державного акту на право власності на землю та зобов’язати відповідача повернути позивачу земельну частку (пай) з незаконного користування, стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” 3480 грн. 62 коп. як безпідставно внесених витрат на поліпшення стану об’єкта оренди.        
Відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” в порядку ст. 123 ЦПК України до початку розгляду справи по суті пред’явив зустрічний позов до Кисіль М.В. про зобов’язання переукласти договір оренди землі та вчинити дії щодо проведення його державної реєстрації. Зустрічний позов мотивований тим, що 29.04.2011 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” та Кисіль М.В. був укладений договір оренди земельної ділянки (паю), де об’єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 3,1 га (рілля). На момент укладення договору право Кисіль М.В. на земельну ділянку було посвідчено сертифікатом на право на земельну ділянку (пай) серії ЧН № 0235349 і земельна ділянка була передана на підставі акту приймання-передачі. Після отримання Кисіль М.В. державного акту на право власності на земельну ділянку вона ухиляється від переукладення договору оренди та проведення його державної реєстрації та намагається розірвати раніше укладений договір. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” вважає, що воно має переважне право не переукладення договору оренди землі відповідно до розділу ІХ Закону України „Про оренду землі”.
Керуючись ст.ст. 6, ч. 3, 203, 316, 317, 319, 321, 651, 1212 ЦК України, „Перехідними положеннями” ЗК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, Законом України „Про оренду землі”, Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)”, п.2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), суд вирішив позов Кисіль Марії Володимирівни до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом розірвання та повернення земельної частки з незаконного користування – задовольнити. Договір оренди земельної частки (паю), право на яку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0235349, укладений 29.04.2011 року між Кисіль Марією Володимирівною і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” припинити шляхом його розірвання з дати отримання Кисіль Марією Володимирівною державного акту про право власності на землю – 30.12.2011 року. Зобов’язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” повернути Кисіль Марії Володимирівні земельну частку (пай) з незаконного користування. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” на користь Кисіль Марії Володимирівні 3480 грн. 62 коп. (три тисячі чотириста вісімдесят гривень 62 копійки).      В задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” до Кисіль Марії Володимирівни про зобов’язання переукласти договір оренди землі та вчинити дії щодо проведення його державної реєстрації – відмовити.
       Аналогічна справа № 2/2501/298/2012 р. (суддя Пархоменко П.І.) за позовом Кисіль Миколи Петровича до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” про визнання договору оренди землі недійсним та стягнення витрат, пов’язаних з поліпшенням стану об’єкта оренди та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина” до Кисіль Миколи Петровича про зобов’язання переукласти договір оренди землі та вчинити дії щодо проведення його державної реєстрації.
     Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти   законність   рішення   органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому   порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
 
    
          Так, наприклад, справа № 2–751 ( суддя Костенко О.Ф.) за позовом Горбань Ганни Максимівни до Батуринської міської ради, Ребрової Наталії Борисівни про визнання рішення Батуринської селищної ради від 21.09.2007 року незаконним та визнання Державного акту на право приватної власності на землю недійсним. 
            Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, суд вважає, що в задоволенні позову Горбань Г. М слід відмовити з слідуючи підстав.
Повноваження   сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені у статті 12 Земельного кодексу України. Так, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед інших, передбачених ст. 12 ЗК України, в тому числі, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до ЗК України; й) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з рішенням правління колгоспу                    „21 партз”їзд” смт. Батурин, Бахмацького району, Чернігівської області від 11 травня   1981 року Горбань Анатолію Гавриловичу з вільного фонду колгоспу була наділена земельна присадибна ділянка площею 0,05 га., місце розміщення земельної ділянки в протоколі № 8 від 11.05.1981 року не вказано. Згідно витягу з протоколу № 2 зборів уповноважених членів колгоспу „21 партз”їзду” смт. Батурин від 23.10.1986 року  Горбань Г. М. була наділена земля площею 0,03 га, а Ребровій Є.О. 0,04 га. Місце розташування земельних ділянок в протоколі не вказано.
23 травня 2003 року Горбань Г. М. звернулась із письмовою заявою до сесії Батуринської селищної ради з проханням передати їй у приватну власність земельну ділянку площею всього 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в суміжності з її присадибною ділянкою по вулиці Центральній, № 59-а у смт. Батурин, Бахмацького району, Чернігівської області. Рішенням 9 сесії 24 скликання Ба туринської селищної ради від 26.05.2003 року Горбань Г. М. передано в приватну власність земельну ділянку, площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в суміжності з присадибною ділянкою по вулиці Центральній, № 59–а в смт. Батурин, Бахмацького району, Чернігівської області.
        20 квітня 2004 року комісією, створеною при Батуринській селищній раді, в складі: депутата Батуринської селищної ради Коваля Р. М, голови комісії Рогового О. В., депутата Батуринської селищної ради Ткаченко В. І., в присутності дільничого інспектора Великого С. Г., та суміжників – громадян: Ребрової Є. О., Кербут Р. М, Логвинчук М. Г було проведено обстеження та закріплення меж в натурі земельної ділянки Горбань Г. М., площею 0,08 га, яка знаходиться в суміжності з присадибною ділянкою Горбань Г. М. по вулиці Центральній, № 59–а. Були проведені обміри земельних ділянок: громадянина Логвинчук, площа якої становить 0,11 га, громадянки Ребрової Є. О., площа якої становить 0,04 га, громадянки Кербут Р.М., площа якої становить 0,18 га. Комісією було запропоновано відповідно до ст. 107 ЗК України затвердити межі земельної ділянки Горбань Г. М. площею 0,08 га в суміжності з її присадибною ділянкою по вулиці Центральній, № 59 – а в смт. Батурин. Подальше закріплення меж земельної ділянки Горбань Г. М. площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства провести на черговій сесії Батуринської селищної ради, і рекомендовано Горбань Г. М. звернутися у організацію для виготовлення технічної документації, і отримання Державного акта на землю. 25 квітня 2006 року комісією було повторно встановлено межі земельної ділянки площею 0,08 га громадянки Горбань Г. М.
Рішенням 18 сесії Батуринської селищної ради 4 скликання від 15 червня 2004 року було надано вільну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,01 га в районі ПОП „Присеймів”я”, яка межує із земельною ділянкою Кербут та Логвинчук і є продовженням земельної ділянки Ребрової Є. О., Ребровій Є. О.
 
 
Рішенням 19 сесії 4 скликання Ба туринської селищної ради від 30. 06. 2004 року прийнято у фонд Ба туринської селищної ради за заявою Ребрової Є. О. земельнї ділянки площею 0,18 га , та 0,04 га, і надано їх Ребровій Н. Б.. Надано дозвіл Ребровій Н. Б. на виготовлення технічної документації для передачі у приватну власність 2 – х земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням 29 сесії 5 скликання селищної ради від 16. 05. 2005 року Ребровій Н. Б. надано дозвіл на виготовлення технічної документації по оформленню права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,01 га, яка розміщена по вулиці Центральній в районі контори ПОП „Присеймів”я” і є суміжною з ділянкою Кербут і Логвинчук, і яку здала у фонд селищної ради Реброва Є.О.
Всі вище перераховані рішення сесії Батуринської селищної ради на день розгляду справи не скасовані, а тому вони мають юридичну силу при розгляді спору із земельного питання. Позивачкою вони не оскаржені до суду.
            Рішенням 16 сесії 5 скликання Батуринської селищної ради від 21 вересня 2007 року було затверджено технічну документацію щодо безоплатної приватизації земельних ділянок Ребровій Н. Б. і передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки площею 0,0515 га по вулиці Центральній в районі ТОВ „Батуринське” вул Центральна, № 61, в суміжності із земельними ділянками Кербут та Цибулі, і площею 0,1760 га по 1 провулку Центральному , в суміжності з ділянками Ольшевської, Герасько, Божок в селищі Батурин.
            Підстав для скасування цього рішення суд не вбачає, так як воно прийняте відповідно до вимог Земельного кодексу України.
            На підставі рішення 16 сесії 5 скликання Батуринської селищної ради від 21 вересня 2007 року Ребровій Н. Д. був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0515 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Батурин, Бахмацького району, серії ЯЕ № 781693 від 12 вересня 2008 року.
            Підстав для визнання цього Державного акту недійсним суд не вбачає, так як він виданий на підставі належним чином розробленої і затвердженої технічної документації. На момент видачі цього Державного акту позивачка не має належним чином оформленого права власності на земельні ділянки, якими вона користується, не замовила технічну документацію на ці земельні ділянки.
            Подаючи до суду зазначений позов позивачка, для підтвердження своїх позовних вимог, як на доказ, посилалася на рішення Бахмацького райсуду від 6 травня 1999 року по справі за позовом Горбань Ганни Максимівни до Батуринської селищної ради про визнання незаконними рішень виконкому від 08.07.1997 року та 02 червня 1988 року за № 34, і на висновок експертизи № 83 від 12.04.1999 року, який міститься у цій справі. Але суд не може враховувати це рішення і висновок експерта, як доказ, поскільки це рішення не набрало законної сили і було скасоване ухвалою судової колегії в цивільних справах Чернігівського обласного суду від 15.06.1999 року.
            При новому розгляді ухвалою Бахмацького райсуду від 23.01.2003 року провадження в справі було закрите в зв”язку із відмовою позивачки від позову.
            15 червня 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Журавлем П. М проводилась позапланова перевірка щодо можливого порушення вимог земельного законодавства при використанні Горбань Г. М земельної ділянки Ребрової Н. Б. на території Ба туринської міської ради по вулиці Ющенка, № 59-а. Перевірка і обміри земельної ділянки проводились за участю спеціаліста – землевпорядника Ба туринської міської ради Рогового О. В., в присутності Ребрової Н. Б., Горбань Г. М., свідків Чухно О. В., Кербут Р. М. Під час перевірки виявлено порушення земельного законодавства, яке полягає у самовільному використанні Горбань Г. М. частини земельної ділянки площею 0,0152 га (під посівами кукурудзи) , яка належить Ребровій Н. Б. відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0515 га для ведення особистого селянського господарства, про що було складено акт перевірки від 15.06.2010 року, протокол про адміністративне правопорушення від 15. 06. 2010 року № 000270, і видано припис № 001134 від 15.06.2010 року. Постановою державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Журавель П. М від 24. 06. 2010 року № 13 Горбань Г. М. була визнана винною в самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0,0152 га, яка належить Ребровій Н. Б. відповідно до Державного акту, в порушенні вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, та ст. 53 – 1 КпАП України, за що на неї було накладено адмінстягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 170 грн.  Ця постанова Горбань Г. М. була оскаржена до суду, але постановою Бахмацького райсуду від 06.10.2010 року по справі № 2-а-133/2010 р Горбань Г. М. було відмовлено в скасуванні постанови в справі про адмінправопорушення № 13 від 24. 06. 2010 року про накладення штрафу.
            Позивачка Горбань Г. М. в судовому засіданні зазначила, що саме в червні 2010 року їй стало відомо про отримання Ребровою Н. Б. Державного акту на земельну ділянку. Відповідачка Реброва Н. Б. в судовому засіданні зазначила, що позивачка про наявність Державного акту на землю могла знати з 2008 року, так як саме з цього часу, після отримання Державного акту вона стала користуватися належною їй на праві власності земельною ділянкою площею, 0,0515 га.
            Рішенням 9 сесії 24 скликання від 26.05.2003 року Батуринською селищною радою Горбань Г. М. у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в суміжності із присадибною ділянкою позивачки по вулиці Центральній, № 59-а. Рішенням 26 сесії 4 скликання Батуринської селищної ради від 08. 02. 2005 року Горбань Г. М. надано дозвіл та виготовлення технічної документації на передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена по вулиці Центральній в смт. Батурин в суміжності з особистою присадибною ділянкою під № 59-а.
            Але позивачка до виготовлення технічної документації не приступила.
            Тому суд прийняв рішення про відмову 
Горбань Ганні Максимівні в задоволенні її позовних вимог про визнання незаконним рішення сесії Батуринської селищної ради від              21 вересня 2007 року і про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім”я Ребрової Наталії Борисівни.
           
Потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням    органу   виконавчої   влади   або   органу   місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
      Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними  до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК).
     Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
     При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
     Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката,   а   також   виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.
     Наприклад, справа № 2-346/12 ( суддя Пархоменко П.І. ) за позовом Коваленко Лідії Борисівни до Бахмацької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання права власності на земельну частку (пай). Позивач Коваленко Л.Б. звернулася до суду з позовом до відповідача Бахмацької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області з вимогою про визнання права власності на земельну частку (пай), мотивуючи його тим, що 13.08.2004 помер її батько Ілляшевич Б.М., 14.04.2009 року померла її мати Ілляшевич В.В.
Після їх смерті відкрилась спадщина. До спадкового майна входить вказана земельна частка (пай), а позивач є спадкоємцем за законом після померлих, у зв’язку із чим вона звернулася до Бахмацької державної нотаріальної контори, але їй було відмовлено в оформленні права власності на земельну частку (пай), так як спадкодавець Ілляшевич В.В. не встигла оформити на себе право на земельну частку (пай) після померлого Ілляшевич Б.М., тому позивач не може отримати свідоцтво про право на спадкове майно.
Вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд визнав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 296186 Ілляшевич Б.М. помер 13.08.2004 року. Померлий Ілляшевич Б.М. мав право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії ЧН № 0147636 та витягом з технічної документації вартості земельної частки (паю) від 26.10.2011 року № 01-14/148.
 Судом встановлено, що після смерті Ілляшевич Б.М, спадщину прийняли Ілляшевич В.В. та позивач на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки вони постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Зазначені обставини підтверджуються листом Бахмацької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області від 28.03.2011 року № 1033.
Свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 117188 підтверджується, що Ілляшевич В.В. померла 14.04.2009 року.
Відповідно до інформації з Бахмацької державної нотаріальної контори та витягу зі Спадкового реєстру, спадкова справа щодо майна померлої Ілляшевич В.В. відкрита за заявою позивача.
Відповідно до положень ст. ст. 1, 2 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 05.06.2003 року № 899-ІУ, право на земельну частку (пай) мають громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є і свідоцтво про право на спадщину.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2007 року „Про судову практику у справах про спадкування”, передбачено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). 
За змістом статей 1216; 1217; 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність” сертифікат на земельну частку (пай) визначає розмір земельної частки у колективній власності члена КСП без виділення ділянки в натурі (на місцевості). Матеріали справи не містять інформації про те, що на земельний пай, визначений Ілляшевич Б.М. в колективній власності видано Державний акт на право власності на землю, тобто відбулось відведення земельної ділянку в натурі, яка може спадкуватись. При цьому, Ілляшевич Л.Б. успадкувала право на земельну частку (пай), а не право власності на конкретну земельну ділянку. За вказаних обставин, за позивачем може бути визнано лише право на земельну частку (пай), а не право власності на земельну частку (пай), оскільки вимога про визнання права власності на земельну частку пай заявлена передчасно.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги Коваленко Л.Б. підлягають задоволенню частково.
Суд вирішив позов Коваленко Лідії Борисівни до Бахмацької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання права власності на земельну частку (пай) – задовольнити частково. Визнати за Коваленко Лідією Борисівною право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0147636, виданого на ім’я Ілляшевич Бориса Миколайовича.  В решті позовних вимог відмовити.
    
        Слід також звернути увагу на справу № 2/2501/365/2012 р. (суддя Глушко О.І.) за позовом    Іващенко Ольги Григорівни до Пісківської сільської ради Бахмацького району, треті особи Бахмацька районна державна адміністрація, відкрите акціонерне товариство “Бахмацьке хлібоприймальне підприємство” про покладення обов”язку проведення необхідних дій для виділення незадіяної вільної земельної ділянки, яка залишилася після розпаювання. Позивачка Іващенко О.Г. звернулася до суду з позовом  до Пісківської сільської ради Бахмацького району, треті особи Бахмацька районна державна адміністрація, відкрите акціонерне товариство “Бахмацьке хлібоприймальне підприємство” про покладення обов”язку проведення необхідних дій для виділення незадіяної вільної земельної ділянки, яка залишилася після розпаювання. В своїй заяві вказала, що отримала у спадщину після померлого 24 березня 2004 року брата Пушенка Володимира Григоровича земельну частку (пай), розміром 8.6 умовних кадастрових гектарів.   Вказане майно померлий за час життя успадкував після смерті батьків Пушенка Григорія Сіфовича та Пушенко Ганни Іларіонівни, які   були членами колгоспу “Правда” с. Варварівка Пісківської сільради Бахмацького району. Вказані землі орендує ВАТ “Бахмацьке хлібоприймальне підприємство” і зі слів працівників вказаного підприємства їй стало відомо, що керівництвом підприємства у 2005 році були виділені кошти   Пісківській   сільській раді   на оплату    виготовлення державних актів на право власності   на кожний земельний пай. Але в подальшому, листом за № 16 від 24.03.2011 року на її звернення підприємство повідомило, що таких коштів не має. Згодом їй було виготовлено державний акт на частину спадщини, а саме на 3.03 га і на її звернення представник ПП “Селена”, яке займалося виготовленням державних актів, пояснив в усній формі, що даний документ виготовлявся на підставі розпорядження райдержадміністрації, а у відділі земельних ресурсів повідомили, що   розпорядження видано   на підставі   довідки сільської ради. На даний час орендар продовжує обробляти її успадковану землю. Вважає, що, оскільки видача державного акту гальмується, то його виготовлення та видача повинна проводитися за рахунок саме сільської ради. Також зазначає, що Пісківська сільська рада   в особі її виконкому порушила домовленість із ВАТ “Бахмацьке ХПП” про оформлення   Державних актів на право власності   на земельні паї всіх колишніх членів КСП та їх спадкоємців за рахунок орендаря. Посилається на положення   ст. 525 ЦК України, відповідно до якої не допускається одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов. В зв”язку з вищевикладеним, просить суд зобов”язати виконком Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області виділити незадіяну вільну земельну ділянку, яка залишилася вільною після розпаювання.
Вислухавши сторони, думку представника третьої особи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
              Як встановлено в судовому засіданні, позивачка Іващенко О.Г. отримала у спадок від Пушенко В.Г. земельну частку (пай) розміром 8.6 га, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 27.12.2004 року (а.с. 12) та в подальшому 29.12.2004 року сертифікат на зазначене майно (а.с.13). На підставі вказаного сертифікату, на ім”я позивачки було виготовлено державний акт серії ЯИ № 786284, відповідно до якого вона являється власником земельної ділянки в розмірі 3.03 га (а.с. 14).
              Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право   власності   на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року   № 325 з наступними змінами врегульовано питання видачі державних актів.
              Положення ч. 2,3 ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов”язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсним рішень органів виконавчої  влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів, містить вичерпний перелік способів захисту прав на земельні ділянки.
              Позивачка Іващенко О.Г. просить зобов”язати виконком Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області   виділити незадіяну вільну земельну ділянку, яка залишилася вільною після розпаювання та повернути їй 4.3 га незаконно відібраної землі, яка належить їй в результаті успадкування. Однак, як вбачається із оглянутої в судовому засіданні технічної документації, яка була надана представником Пісківської сільської ради, вбачається, що до списку власників земельних сертифікатів на земельну частку (пай) по СТОВ “Варварівське” під № 169 включено Пушенка В.Г., після смерті якого Іващенко О.Г. успадкувала земельну частку (пай). Остання не була, навіть, включена до вказаного списку. В судовому засіданні позивачка не заперечувала тієї обставини, що ніяким чином не вирішувала питання щодо включення її до списку осіб, які мають право на земельну ділянку. В судовому засіданні не здобуто доказів про те, що позивачка являється власником земельної ділянки, яку просить виділити їй.
              Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Іващенко О.Г.  Крім того, частиною 2 статті 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав, про який просить позивачка у своїй позовній заяві.
 
          Згідно зі статтею 257 ЦК у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.      Якщо для певних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням права власності на землю чи користування нею, законом встановлено інші строки звернення до суду за вирішенням спору, застосовуються ці строки.
        Так, по справі № 2-496 (суддя Костенко О.Ф.) за позовом Ільченко Віри Павлівни до Рубанківської сільської ради, Бахмацької райдержадміністрації про визнання права на земельну частку (пай), позивачці було відмовлено в задоволенні позову, так, як згідно Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємством і організаціями” № 720/95 від 08 серпня 1995 року паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогоспо-дарського акціонерного товариства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю”.
            За повідомленням відділу Держкомзему у Бахмацькому районі від 02. 06. 2011 року          № 01-22/672 Ільченко Віра Павлівна не була включена в списки на отримання паю по КСП „Колос” Рубанківської сільської ради. Цією довідкою підтверджується, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП „Колос” с. Рубанка, Бахмацького району було видано 10 жовтня 1995 року.
            Довідкою колгоспу „Жовтнева революція” від 26 січня 1977 року № 2 підтверджується, що Ільченко В. П. перебувала членом колгоспу „Жовтнева революція” с. Рубанка з липня 1945 року по 31 грудня 1976 року. Але з 23 травня 1989 року вона вибула у м. Харків, про що підтверджує її прописка у паспорті, виданому 28 січня 2000 року Фрунзенським РВ УМВС України в Харківській області .
            За вимогами п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року правила про позовну давність застосовується до позовів, строк пред”явлення якщо встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
            Відповідно до ст. 71 ЦК України 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в 3 роки.
            Згідно із ст. 76 ЦК України 1963 року право на позов виникає з дня, коли особа дізналася  або повинна була дізнатися про порушення свого права.
            Суд вважає, що Ільченко В. П. повинна була дізнатися про порушення свого права 10 жовтня 1995 року, тобто, з дня отримання КСП „Колос” с. Рубанка, Бахмацького району Державного акту на право колективної власності на землю.
            В частині першій ст. 82 ЦК України1963 року зазначено, що закінчення строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови в позові.
            Позивачка не навела поважних причин пропуску строку позовної давності та не просила в позовній заяві його поновити, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.
            Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України 2003 року ”сплив   позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, про  застосування позовної давності заявлено Бахмацькою райдержадміністрацією.
 
      Відповідно до п. „г” ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
      Наприклад, справа № 2-355/12 ( суддя Пархоменко П.І.) за позовом Сергієнко Тамари Єдмундівни, Сергієнко Сергія Григоровича до Бахмацької міської ради Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку. Позивачі Сергієнко Т.Є., Сергієнко С.Г. звернулися до суду з позовом до відповідача Бахмацької міської ради Чернігівської області з вимогою про визнання права власності на земельну ділянку. Позов обґрунтували тим, що 01.06.1998 року померла Бойко Г.І., після її смерті відкрилась спадщина, в обсяг якої входить вказана земельна ділянка, а позивачі є спадкоємцями за заповітом після померлої. У зв’язку із чим вони звернулися до Бахмацької державної нотаріальної контори та прийняли спадщину відповідно до чинного законодавства, але їм було відмовлено в оформленні права власності на земельну ділянку, так як оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий померлій Бойко Г.І. був втрачений, тому позивачі не можуть отримати свідоцтво про право на спадкове майно. Судом встановленні такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 181748 (а.с.11) Бойко Г.І. померла 01.06.1998 року. Померла Бойко Г.І. мала у власності земельну ділянку розміром 0,18 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Бахмацької міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ЧН № БЧ 005634.
Відповідно до інформації Бахмацької державної нотаріальної контори та витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи) спадкова справа до майна померлої Бойко Г.І. відкрита за заявою позивачів.
В судовому засіданні встановлено, що зазначений вище державний акт на право приватної власності на землю був втрачений, що підтверджується оголошенням про втрату у друкованому засобі масової інформації, а саме газеті „Порадник” .
Факт належності Бойко Г.І. земельної ділянки площею 0,18 га на території Бахмацької міської ради Чернігівської області підтверджується, також, витягом з технічної нормативно-грошової оцінки земельної ділянки № 01-14/575 .
Позивачі не мають можливості отримати дублікат державного акту, що підтверджується листом відділу Держкомзему в Бахмацькому районі Чернігівської області від 15.11.2011 року № 01-25/2004 (а.с.17), та у зв’язку із чим їм було відмовлено в оформлені спадщини (лист Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 14.03.2012 року № 457 (а.с.18)).
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування”, відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.  
Відповідно до п. „г” ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
За змістом статей 1216; 1217; 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зважаючи на те, що виникнення права власності в даному випадку пов’язується з правом спадкування, суд вважає, що позивачі набули його після смерті Бойко Г.І.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. А, ст. 392 ЦК України дозволяє визнавати право власності у разі відсутності документа, що його засвідчує.
Таким чином, враховуючи, що позивачі прийняли в рівних частинах спадщину в установленому законом порядку після померлої 01.06.1998 року Бойко Г.І., але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вказану вище земельну ділянку в нотаріальній конторі не можуть, в зв’язку з тим, що оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку був втрачений, порушене право позивачів підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.
                                                                                                                                                     
        Необхідно звернути   увагу на необхідність неухильного додержання вимог статті 130 ЦПК щодо   повного використання   можливостей попереднього судового засідання для врегулювання земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових   спорів   до   судового розгляду або забезпечення їх правильного та швидкого вирішення.
      Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, зокрема:
     - у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку: документи про надання її для    будівництва   та   обслуговування   житлового   будинку   й господарських будівель та споруд;   план   земельної   ділянки, відведеної   в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із
зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель,   плодоягідних   насаджень;   правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце;
     - у   справах про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства (згідно з положеннями статті 118 ЗК в редакції, чинній до введення в дію Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI) : документи конкурсної комісії про розгляд заяви та проходження конкурсного відбору, а також проект відведення земельної ділянки, розроблений організацією, яка має на це відповідний дозвіл (ліцензію), погоджений згідно з частиною дев'ятою статті 118 ЗК;
     - у   справах   про відшкодування збитків  або шкоди: акт відповідної   комісії,   створеної   відповідною   районною   державною   адміністрацією   чи виконавчим комітетом міської (міст обласного значення) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію; проект заходів для приведення   у   стан, придатний для використання за цільовим призначенням, земельних ділянок, наданих у тимчасове користування, та   кошторис витрат на це; документи про вартість робіт з приведення в попередній стан зіпсованих або пошкоджених земель і довідку належної служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур та довідку про ринкову ціну цих культур.
     Суд сприяє сторонам у виконанні їх обов'язку подати свої докази.
     Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд відповідно до статей 143, 144 ЦПК призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

            Узагальнення обговорити на оперативній нараді.