flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Узагальнення судової практики

 

Узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за період 2014 р.

 Узагальнення проводиться згідно плану роботи Бахмацького районного суду Чернігівської області на 1 півріччя 2015 року.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме — до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі — Закон № 3857-XII).

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, — до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду — до закінчення провадження у справі (п. 8).

Відповідно до ст. 8 Закону № 3857-XII вирішення спорів про відмову в оформленні паспорта чи продовження терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 6 — ч. 1 ст. 6 цього Закону, він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого проживання. Відмова у виїзді з України з підстав, передбачених пунктами 3 — 5 і 9 ч. 1 ст. 6 цього Закону, оскарженню не підлягає.

Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Пунктом 8 ст. 19 Закону від 3 квітня 2003 р. № 661-VI "Про Державну прикордонну службу України" (далі — Закон № 661-VI) встановлено, що на Державну прикордонну службу України (далі — ДПС) відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення вїзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі — ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі — Закон № 606-XIV).

З набранням чинності з 9 березня 2011 р. Закону від 4 листопада 2010 р. № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. У зв'язку із цим суди розглядали подання державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржників у виконавчому провадженні.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі — ЦПК) доповнено ст. 3771, якою врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Частинами 3 і 4 ст. 22 Закону від 22 вересня 2011 р. № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі — Закон № 3773-VI) передбачено, що виїзд та вїзд з/та в Україну іноземця та особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України або тимчасово обмежується право виїзду з України.

Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

         Нормативне регулювання питань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

1.     Конституція України від 28.06.1996 року № 254 к /96- ВР

2.     Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 року.

3.     Міжнародний пакт про громадянські та  політичні права від 16.12.1966 року.

4.     Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

5.     Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, редакція від 11. 05. 1994 року.

6.     Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 03. 2004 року    № 1618-IV.

7.     Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 року № 435- IV.

8.     Закон України „Про порядок виїзду з України та в”їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 року № 3857 – ХІІ.

9.     Закон України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606- ХIV.

10.  Закон України „Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 року № 202/98 ВР.

11.  Закон України „Про державну прикордонну службу України” від 03.04.2003 року № 661-IV.

12.  Закон України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-IV.

13.  Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 року № 3773-IV.

14.  Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності з 17.04.2012 року та затверджена Наказом Міністерства  юстиції України від 02.04.2012 року 512/5.

15.  Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді (далі Інструкція), затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 року №68 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної судової адміністрації України від 26.09. 2007 року №100

Протягом 2014 року до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшло 15 подань відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції в Чернігівській області та одна заява Обухівського міськрайонного управління юстиції в Сумській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

У задоволенні восьми подань - відмовлено; два подання - повернуто у зв'язку із порушенням вимог, визначених у ст. ст. 119,  120  ЦПК України, в решті задоволено. Подання, які б не були непідсудні Бахмацькому районному суду, не надходили.

До Бахмацького районного суду надійшло подання начальника ВДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції Мотовалової К.А., яка зверталась до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон боржнику Березюк П.Г. так як дане подання не відповідало  вимогам, зазначеним ст. 119 та ст. 120 ЦПК України, 22 січня 2014 року була винесена ухвала про залишення подання без руху та згідно ухвали було запропоновано у строк, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання  копії ухвали, усунути зазначені в ухвалі недоліки.

Заявник отримала копію ухвали суду від 22.01.2014 року про залишення подання без руху і в зазначений в ухвалі строк недоліки подання не усунула. Відповідно до ухвали Бахмацького райсуду від 07 лютого 2014 року, на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України подання начальника ВДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції Мотовалова К.В. – визнано неподаним і повернути заявнику.

У травні 2014 року до Бахмацького районного суду надійшло подання старшого державного виконавця ВДВС Бахмацького районного управління юстиції Білогруда І.М., який звертався до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику Пономаренку С.В. у праві виїзду за межі України без вилучення  паспортного документа до належного виконання ним своїх зобов’язань.  Дане подання також не відповідало вимогам, зазначеним ст. 119, ст. 120 ЦПК України. 14 травня 2014 року була винесена ухвала про залишення подання без руху. Старшому державному виконавцю ВДВС Бахмацького районного управління юстиції Білогруду І.М. було запропоновано  в строк 5 днів з дня отримання копії ухвали привести подання у відповідність  з вимогами ст. 119 ЦК України, шляхом усунення недоліків та подання уточненого подання. Старший державний виконавець ВДВС Бахмацького РУЮ Білогруд І.М. ухвалу суду від 14 травня 2014 року не виконав, а тому згідно ухвали Бахмацького районного  суду від 22 травня 2014 року на підставі ст. ст. 119,120 та ч. 2 ст. 121 подання визнано неподаним та повернуто заявнику.

 

 22 грудня 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області було винесено ухвалу на заяву ВДВС Бахмацького районного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження боржнику Дорошенку І.М. у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Дана ухвала виносилась у відповідності п. 5 ч. 2 ст. 207 ЦПК України у зв’язку з тим, що заявник подав до суду заяву про залишенняподання без розгляду.

 На підставі ст.  ст. 197, ч. 2, 377-1 ЦПК, ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України”, ст. 20 ЗУ „Про Державну прикордонну службу України” , 25 лютого 2014 року Бахмацький районним судом Чернігівської області постановлено ухвалу про задоволення подання державного виконавця ВДВС  Бахмацького районного управління юстиції М.Г. Василенко, про встановлення  тимчасового обмеження боржнику Фесенку В. М. у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов’язань.

04 листопада 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області постановлено ухвалу про задоволення подання державного виконавця ВДВС  Бахмацького районного управління юстиції І.М. Білогруда, щодо встановлення  тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа Остапенко І.Л. до моменту виконання ним своїх зобов’язань. З часу відкриття виконавчого провадження боржник злісно ухилявся від сплати аліментів. Так , 09.08.2012 року начальником ВДВС Бахмацького РУЮ було направлено подання  до Бахмацького РВ УМВС про притягнення Остапенка І.Л. до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати встановлених рішення суду аліментів на утримання дітей. 06.05.02014 року старшим державним виконавцем Білогрудом І.М. було  винесено постанову про оголошення розшуку транспортного засобу боржника. Подання було задоволено на підставі  ст. 377-1 Цивільно – процесуального кодексу України, ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України”.

22 травня 2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області винесено ухвалу про відмову у задоволенні подання старшого державного виконавця ВДВС  Бахмацького районного управління юстиції І.М. Білогруда, про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України  без вилучення паспортного документа Остапенко І.Л. до виконання ним своїх зобов’язань щодо періодичних платежів. Заявник мотивував тим, що на виконанні у ВДВС Бахмацького РУЮ знаходиться виконавчий лист № 12-80 від 27.09. 1999 року про стягнення з Остапенка І.Л на користь Курцової О.В на утримання неповнолітньої дитини аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але боржник рішення суду не виконує та ухиляється від сплати аліментів.

Відмовляючи у задоволенні подання, суддя керувався ст. п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ України „Про виконавче провадження” та п.п.5,8 ч. 1 ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадяни України”, який регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в”їзд в Україну та порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, а також визначено випадки тимчасового обмеження громадян у праві на виїзд  та встановлено порядок розв’язання спорів у цій сфері. У тому числі, підставами для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян з України Закон зазначає ухилення від виконання особою зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи).

            Таким чином, в розумінні вказаних правових приписів, обов’язковою законною підставою для обмеження громадянина України у його  праві виїзду за межі України може бути лише ухилення боржника від виконання ним своїх зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу.

В свою чергу, згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь – якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь – яку країну, включно зі своєю власною.

            Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються судом.

21 травня 2014 року Бахмацький районний суд Чернігівської області виніс ухвалу про відмову у задоволення подання старшого державного виконавця ВДВС  Бахмацького районного управління юстиції І.М. Білогруда про встановлення тимчасового обмеження боржнику Струцю О.А. у праві виїзду за межі України  без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов’язань щодо періодичних платежів. Заявник мотивував подання тим, що на виконанні  у ВДВС знаходиться виконавчий лист про стягнення зі Струця О.А на користь Струць А.В на утримання неповнолітньої дитини аліментів в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно, але боржник не виконує та ухиляється від виконання рішення (сплати аліментів). Суд керувався ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33 Конституції України та ст. 377 – 1 ЦПК України.

14 травня 2014 року Бахмацький районний суд  розглянув  подання старшого державного виконавця ВДВС Бахмацького районного управління юстиції І.М. Білогруда, про встановлення тимчасового обмеження боржнику Науменку С. Г. у праві виїзду за межі України, до виконання ним своїх зобов’язань. Дане подання мотивувалось тим, що з часу відкриття виконавчого провадження Бахмацьким ВДВС боржник Науменко С.Г. не виконує рішення суду а саме не сплачує аліменти. На виклики до державної служби не одноразово не з”являється. Заходів по працевлаштуванню не вживає. 

Суд  в задоволенні подання відмовив керуючись ст. ст. 377-1ЦПК України. також суд встановив, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє поштове повідомлення про вручення Науменку С. Г. постанов про відкриття виконавчого провадження, крім того у провадженні відсутні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов’язань.

Також, 14 травня 2014 року Бахмацьким районним судом розглянуто  подання старшого державного виконавця ВДВС Бахмацького районного управління юстиції І.М. Білогруда про встановлення тимчасового обмеження боржнику Слухай Ю. М. у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань. Державний виконавець Бахмацького ВДВС аргументував своє подання тим, що з часу відкриття виконавчого провадження боржник рішення суду не виконує, а аліменти сплатив лише за 1 місяць, так, як ніде не працює. Згідно винесеної ухвали Бахмацького райсуду від 14.05.2014 року у задоволенні подання було відмовлено на підставі  ст. 377-1 ЦПК України. Так як і в попередньому випадку в матеріалах виконавчого провадження відсутнє поштове повідомлення про вручення Слухаю Ю.М. постанов про відкриття виконавчого провадження, які повинні надсилатися боржнику рекомендованим листом із повідомленням. Також у провадженні відсутні  докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов’язань.

04 грудня 2014 року Бахмацький районний суд  Чернігівської області розглянув подання заступника начальника Бахмацького ВДВС Бахмацького РУЮ Білецького А.Б. про встановлення тимчасового обмеження боржнику Самородному С.Д. в праві виїзду за кордон до виконання ним своїх зобов’язань.  Білецький А.Б. посилався на те, що на виконанні у ВДВС знаходиться виконавчий лист виданий Бахмацьким райсудом про стягнення з  Самороднього С.Д. аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на користь Самородної Т.В на утримання доньки починаючи з 27.05.2014  року і до 20.06.2017 року, а також виконавчий лист про стягнення з Самороднього С.Д. аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) на утримання доньки, починаючи з 11.11.2004 року і до 12.03.2014 року на користь Самородньої Т.В.

На неодноразові виклики до ВДВС боржник не з”являвся, підтверджуючих документів про сплату боргу не надав.

Ознайомившись із виконавчим провадженням, суд відмовив в задоволенні подання на підставі ст. 377 – 1 ЦПК України, так як в матеріалах немає повідомлення про вручення копій постанов державного виконавця, не підтверджено, що вони дійсно надсилались та вручені боржникові.

04 грудня 2014 року Бахмацьким райсудом Чернігівської області було розглянуто подання заступника начальника відділу ДВС Бахмацького РУЮ Білецького А. Б. про встановлення тимчасового обмеження боржнику Ткаченку І. В. у праві виїзду за кордон до моменту виконання зобов’язань за рішенням суду. З посиланням на п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження”, ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в”їзду в Україну громадян України, ст.377-1 ЦПК України у задоволенні подання було відмовлено.

З матеріалів подання та виконавчого провадження  про стягнення з Ткаченко І.В на користь Ліман С.О. вбачається, що відсутні будь – які дані про ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань, при цьому самого факту невиконання їх боржником та факту її відсутності за місцем проживання недостатньо для підтвердження її ухилення від виконання зобов’язань. Також державним виконавцем не надані докази про те, що боржник отримала постанову про відкриття виконавчого провадження та не обґрунтовано відсутність можливості виконати рішення без застосування до боржника заходів обмеження у праві виїзду.

04 грудня 2014 року Бахмацьким райсудом Чернігівської області було розглянуто подання заступника начальника відділу ДВС Бахмацького РУЮ Білецького А. Б. про встановлення тимчасового обмеження боржнику Ненаженку Ю. Ф. у праві виїзду за кордон до моменту виконання зобов’язань за рішенням суду. У зазначеному поданні було відмовлено  на підставі  п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження”, ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в”їзду в Україну громадян України”, ст.377-1 ЦПК України. Державним виконавцем не надані докази про те, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та не обмотивував відсутність  можливості виконати судове рішення без застосування до боржника заходів у праві виїзду. Із матеріалів подання та виконавчого провадження про стягнення  з Ненаженка Ю.Ф на користь Ненаженко О.О. аліментів на утримання дитини відсутні  будь – які дані про ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань, при цьому лише самого факту невиконання їх боржником та факту його відсутності за місцем проживання та реєстрації недостатньо для підтвердження його ухилення від виконання зобов’язань.

08 грудня 2014 року Бахмацький райсуд Чернігівської області розглянув подання державного виконавця відділу ДВС Бахмацького РУЮ про встановлення тимчасового обмеження боржнику Стахнюку І. О. у праві виїзду за кордон до виконання зобов’язань за рішенням суду.

На підставі  п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження”, ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в”їзду в Україну громадян України”, ст. 377-1 ЦПК України у задоволенні подання було відмовлено.

До Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшло подання старшого державного виконавця відділу ДВС Бахмацького РУЮ Білогруда І.М., погоджене начальником відділу ДВС Карпенком А.А., про встановлення тимчасового обмеження боржнику Кущенку В. П. у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до належного виконання ним своїх зобов’язань. Вказане подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі ДВС знаходиться виконавче провадження про стягнення з Кущенка В.П. на користь Кущенко Г.М. на утримання доньки аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно до досягнення нею повноліття. З часу відкриття виконавчого провадження  боржник рішення суду  не виконує, аліменти не сплачує, на виклики до ДВС не з’являється, таким чином ухиляється від виконання покладеного на нього обов”язку.

Відповідно до  ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в”їзду в Україну громадян України” від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч.1 цієї статті. П. 3 ч. 1 ст.6 цього ж Закону підставою для такої відмови зазначено наявність неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов’язань – до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

На підставі  п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження”, ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в”їзду в Україну громадян України”, ст. 377-1 ЦПК України у задоволенні подання було відмовлено.

До Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшло подання  державного виконавця відділу ДВС Бахмацького РУЮ Білан Л.М. про встановлення тимчасового обмеження боржнику Бандолі О.В. у праві виїзду за кордон до моменту виконання зобов’язань за рішенням суду.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі ДВС Бахмацького РУЮ знаходиться виконавче провадження про стягнення з Бандолі О.В. на користь Олійник Т.М. на утримання сина аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно до досягнення сином повноліття. Бандоля О.В свої зобов’язання по сплаті аліментів не виконує, аліменти не сплачує, на виклики до ДВС не з’являється,  відомості про джерела отримання прибутків та квитанції про сплату аліментів не надає.

На підставі  п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження, ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в”їзду в Україну громадян України”, ст. 377-1 ЦПК України у задоволенні подання було відмовлено, оскільки не було встановлено в судовому засіданні про належне сповіщення боржника про виклик  до державної виконавчої служби, та не був доведений факт невиконання Бандолею О.В. своїх зобов”язань зі сплати аліментів.

У більшості випадків Бахмацький районний суд Чернігівської області відмовляв у задоволенні подань про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, з наступних причин:

-    відділом ДВС не підтверджено факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду;

-    матеріалами виконавчого провадження не підтверджено отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та роз'яснення останньому його обов'язків;

-    відсутність доказів стосовно наміру боржника здійснити виїзд за кордон і таким чином ухилитись від виконання зобов'язання за виконавчим листом.

Підсудність вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України визначена ч. 1 ст. 377-1 ЦПК, в якій зазначено, що подання державного виконавця вирішується судом за місцезнаходженням органу ДВС.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 377-1 ЦПК з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб'єктом звернення до суду є державний виконавець.

Перелік осіб, яких Законом № 202/98-ВР визначено як державних виконавців, міститься у ст. 4 цього Закону, положення якої слід враховувати при перевірці чи належний суб'єкт звернувся до суду з поданням.

Відповідно до ст. 4 Закону № 202/98-ВР державними виконавцями є: начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК суд зобов'язаний негайно розглянути питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Глава 6 ЦПК "Процесуальні строки", ст. 157 ЦПК, якою регулюється питання щодо строків розгляду справ, не містять такого поняття, як "негайний розгляд справи" та не розкривають його значення.

 

 

 

 

 

Проблемні та спірні питання у суддів Бахмацького районного суду Чернігівської області при вирішенні справ вказаної категорії не виникали.

 

 

 

 

Суддя Бахмацького районного суду                                                   О.І.Глушко

           Чернігівської області  

Виконавець: Яковлєва І.М.

                       08.05.2015 р.