Деякі аспекти розгляду справ про адміністративні правопорушеня за ч. 1 ст. 130 КУпАП

   Ділимось позиціями розгляду справ про адміністративні правопорушеня за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

    І. На вказану категорію справ можливо розповсюджувати гарантії Конвенції про захист прав людини і основположних свобод

14. Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
15. Зокрема, в даному випадку Судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
16. Так, в пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесеннязмін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» (щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижуютьї х увагу та швидкість реакції),яким в подальшому було закріплено діюч ісанкції, як один із аргументів посилення відповідальності було зазначено,що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить,що одним з найпростіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог правил дорожнього руху є розроблення системи їх ефективного покарання та посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
17. Також, звертаємо увагу на те, що розмір штрафу в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати по Україні, а проведений порівняльно-правовий аналіз із санкцією, яка передбачена за порушення правил дорожнього руху і міститься в Кримінальному кодексі України (частина перша статті 286 ) свідчить, що штраф за вказане адміністративне правопорушення перевищує розмір штрафу за кримінально каране діяння за національним законодавством України. На проблему співвідношення санкцій звертало увагу і Головне науково-експертне управління Верховної ради України надаючи свій висновок на зазначений проект закону.
18. Наведені обставини свідчать, що адміністративні правопорушення передбачені статтями 122-2 та 130 КУпАП можуть бути віднесені до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
19. Також Суд зауважує, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (№ 2) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/92761836

ІІ. Формулювання фабули (коректність обвинувачення)

10. Згідно ізпротоколом проадміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується «керуваннятранспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння» (див. пункт 1).
11. Проте об`єктивна сторона частини першої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за «керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння» (пункт 2.9. а Правил дорожнього руху України) або «відмову особи пройти відповідний огляд» (пункт 2.5. Правил дорожнього руху України) (див. пункт 12).
12. Відповідне формулювання суті адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 створює умови для двозначності тлумачення складу адміністративного правопорушення та не дає можливості правильно визначити об`єктивну сторону правопорушення, за яке притягується до адміністративної відповідальності останній.
13. В такому випадку Суд підкреслює, що він неодноразово наголошував на особливостях гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) в даній категорії справ (див. наприклад постанови суду по іншим справам [2]).
14. В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і суті адміністративного правопорушення охоплюється положеннями підпунктів а та b пункту 3 статті 6 Конвенції,які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/107176739

ІІІ. Дія принципу презумпції невинуватості

16. Так, останній повністю заперечив обставини про те, що він здійснював керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (див. пункт 2), що відповідно до статті 251 КУпАП може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
17. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
18. Окрім того,в судовому засіданні було встановлено,що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на пункт Правил дорожнього руху України,що позбавляє можливості встановити об`єктивну сторону діяння (див. пункти 13).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105668614

ІV. Особливості процесу

16. Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункт 54 справи «Озеров проти Росії» [4], пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії» [5]).
17. У зв`язку із чим Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
18. Суд не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/104784146