Бахмацький районний суд Чернігівської області

21 червня 2018, 14:14

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

5 квітня 2018 року м.Київ № 205/5571/15-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БІЛИК Н.В.,
суддів: КРАВЧЕНКА С.І., ЄМЦЯ О.П. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 1 на вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 7.02.2017 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015040000000414, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця та жителя Адреса 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 7.02.2017 Особу 1засуджено за ч.2 ст.286 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з Особи 1 на користь Особи 2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11596,79 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди — 50000 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 апеляційну скаргу обвинуваченого Особи 1 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції — без зміни.

За вироком суду встановлено, що Особа 127.04.2015, близько 12:40, керуючи технічно справним вантажним автомобілем «DAF TE 95», р\н №1, з напівпричепом «FELDBINDER EUT 34.3», р\н №2, які належать ПП «Київ-Ресурс», рухався по пр.Петровського, з боку пр.Сергія Нігояна в напрямку вул.Київська, в м.Дніпропетровську. Після зупинки автомобіля на червоний сигнал світлофора на перехресті пр.Петровського та вул.Авіаційної в м.Дніпропетровську та поновлення руху на зелений сигнал світлофора Особа 1, грубо порушуючи п.10.1 ПДР, а саме: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху — допустив наїзд на Особу 4, яка вийшла на проїзну частину на зелений для неї сигнал світлофора та перетинала проїзну частину пр.Петровського справа наліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням Особи 1, у бік посадкового майданчика трамвая. В результаті наїзду потерпіла Особа 4 отримала сполучну тупу травму тіла, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останньої.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений Особа 1 просить скасувати вирок суду та ухвалу суду апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що не встановлено механізм ДТП, судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи, адже висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Зокрема, засуджений стверджує, що свідок Особа 5, зі слів якого ніби і був установлений весь механізм, зазначений в обвинуваченні, в судовому засіданні не підтвердив обставини, викладені у протоколі його допиту як свідка та в протоколі слідчого експерименту. Також зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про повторний допит свідка Особи 6, про допит понятих Особи 7 та Особи 8, які зазначені в протоколі слідчого експерименту, а також пасажира автомобіля «Даф» — Особи 9. Разом з тим указує на те, що суд не взяв до уваги висновок судової автотехнічної експертизи від 24.07.2015 №15/15, за яким, на його думку, не встановлено, якою саме частиною автомобіля відбувся первинний контакт із пішоходом, тобто невідомий механізм наїзду на першій стадії руху пішохода. На думку засудженого, висновки судової автотехнічної експертизи від 17.07.2015 №70/27-439, якими обґрунтований вирок суду, засновані на вихідних даних, наданих свідком Особою 6 під час досудового розслідування, які останній спростував у судовому засіданні. Тому наявні у матеріалах справи докази в сукупності підтверджують лише сам факт наїзду на пішохода з його смертельним травмуванням, утім, конкретний механізм події слідством не встановлений, наявність його вини не доведена. Крім того, засуджений звертає увагу на те, що під час скоєння ДТП він був пов’язаний трудовими обов’язками з ПП «Київ-Ресурс», тому

потерпілий має право на відшкодування шкоди саме підприємством, а не ним.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви суду

Відповідно до ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляцію Особи 1 у частині встановлених судом першої інстанції обставин, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили б суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії Особи 1 за ч.2 ст.286 КК кваліфіковані правильно.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості Особи 1 у скоєнні злочину зроблено з дотриманням вимог ст.23 КПК на підставі об’єктивного з’ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст.94 цього кодексу.

В основу вироку суд правильно поклав показання свідка Особи 6, який був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, а також дані висновків судових експертиз. Свідок Особа 5 у судовому засіданні сказав, що бачив, як жінка, схожа на потерпілу, переходила дорогу перед транспортним засобом під його керуванням, що зупинився на перехресті, при цьому вона рухалася справа наліво відносно напрямку його руху та зникла з поля зору свідка за автомобілем під керуванням обвинуваченого, що стояв ліворуч, а після початку руху згаданого автомобіля свідок побачив, як з-під коліс останнього показалося тіло потерпілої. Такі показання повністю узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи від 27.05.2015, яка містить відомості про обсяг, характер та ступінь тяжкості заподіяних потерпілій Особі 4 тілесних ушкоджень, первинний контакт з автомобілем, а також підтверджує наявність причинного зв’язку між тілесними ушкодженнями та подією ДТП. Крім того, показання свідка узгоджуються з висновком судової автотехнічної експертизи від 17.07.2015 №70/27-439, згідно з яким у діях Особи 1 вбачається невідповідність вимогам ПДР, що перебуває в причинному зв’язку із ДТП.

Що стосується тверджень Особи 1, що суд не взяв до уваги висновок судової автотехнічної експертизи від 24.07.2015 №15/15 як доказ його невинуватості, то суд правильно зазначив, що цей висновок зроблено на підставі даних, достовірність яких не перевірялась.

Посилання засудженого на відмінність показань свідка Особи 6, зазначених у вироку, від його показань, що фактично були надані ним у судовому засіданні, були належним чином перевірені в апеляційній інстанції. Суд правильно зазначив, що це є власною суб’єктивною оцінкою апелянта, в той час як згідно з технічним записом судового засідання у суді першої інстанції надані вказаним свідком показання повністю узгоджуються з висновками суду та покладеним у їх основу висновком судової автотехнічної експертизи і не спростовують висновків про вину обвинуваченого. Такі показання узгоджуються з висновками експерта-автотехніка щодо механізму та фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, а протокол огляду місця події від 27.04.2015 з доданими до нього схемою та фототаблицею, зокрема щодо розташування на місці пригоди автомобіля під керуванням засудженого, плями бурого кольору, тіла потерпілої, належних останній речей, поза сумнівом, підтверджують обставини, які оспорює засуджений.

Доводи засудженого про безпідставну відмову в задоволенні клопотань захисника про допит свідків також не заслуговують на увагу, адже повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, які підтверджують, що суд уживав усіх необхідних заходів для виклику свідків у судове засідання.

Разом з тим при вирішенні цивільного позову потерпілого Особи 2 суд не дотримався вимог закону і постановив рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього кодексу. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За загальним правилом, установленим ч.2 ст.1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проте не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв’язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Отже, вирішуючи цивільний позов, суд першої інстанції не урахував зазначених вимог і не дав оцінки тому факту, що Особа 1 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «Київ-Ресурс» яке, у свою чергу, є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

На ці порушення не звернув уваги й апеляційний суд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині вирішення судами цивільного позову підлягають скасуванню, а справа в цій частині — направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене та керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, п.15 роз.ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.

З цих підстав Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого Особи 1задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 7.02.2017 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 стосовно Особи 1 в частині вирішення цивільного позову скасувати та призначити у цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Джерело: газета "Закон і Бізнес"