Огляд судової практики Верховного Суду

   15 травня 2019 року Верховний Суд залишив без змін рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.09.2016 року у  цивільній справі за позовом гр. Ф. до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, гр. Д.,  третя особа Центр надання адміністративних послуг Бахмацької райдержадміністрації про визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки та визнання незаконними (недійсними) наказів.

   Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року у позові Ф. відмовлено.

   Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року апеляційну скаргу позивачки Ф. задоволено частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року скасовано. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 04 березня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Д., щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

                                                                                                                  Постанова                             

                                                                                                             Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 728/1554/16-ц

провадження № 61-7737св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Острянського В. І., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

 Короткий зміст позовних вимог

   У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки та визнання незаконними (недійсними) наказів.

   Позовна заява мотивована тим, що 07 грудня 2015 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з метою приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

   Згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15 січня 2016 року № 25-415/14-16-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки у власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

   10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем   ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) укладений договір № 001/Р про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. На виконання умов цього договору 11 лютого 2016 року вона здійснила попередню оплату виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі 8 125 грн 00 коп.

   З листа відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі від 04 березня 2016 року ОСОБА_1 дізналася, що зазначена вище земельна ділянка вже надана землекористувачу ОСОБА_2 , у зв`язку із чим подальше проведення  робіт з виготовлення їй проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є неможливим.

   Із публічної кадастрової карти в мережі Інтернет ОСОБА_1 дізналася, що земельній ділянці площею 25,496 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, до складу якої також входить і та земельна ділянка, яку вона просила виділити, вже присвоєно кадастровий номер.

   Згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08 лютого 2016 року № 25-1692/14-16-сг ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, орієнтовним розміром 29,00 га.

   ОСОБА_1 вважає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність  ОСОБА_2 було здійснено з недотриманням вимог чинного земельного законодавства України, що є порушенням  її права та законних інтересів.

   Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 травня 2016 року № 59850145, ОСОБА_2 станом на 08 лютого 2016 року вже були надані в оренду для ведення фермерського господарства шість земельних ділянок. 02 червня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрував фермерське господарство «Маяк», а тому він вже реалізував своє право на отримання ділянки для створення фермерського господарства і в подальшому орендарем повинно бути саме фермерське господарство як юридична особа.

   На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі від 04 березня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області та ОСОБА_2 , скасувати записи про державну реєстрацію земельної ділянки та визнати незаконними (недійсними) накази, згідно з якими ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років та затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 в оренду на 7 років для ведення фермерського господарства земельної ділянки із земель державної власності на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та прийняте рішення про укладення договору оренди землі.

 Короткий зміст рішення суду першої інстанції

   Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року у складі судді Приліпка В. М у позові ОСОБА_1 відмовлено.

   Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що накази Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту із землеустрою та затвердження документації із землеустрою видані у порядку, визначеному чинним земельним законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

   Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

   Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року скасовано.

   Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

   Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 04 березня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 25,4960 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, скасувавши запис № 14233275 про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

   У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

   Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що звернувшись у встановленому порядку до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою і отримавши наказ останнього, ОСОБА_1 правомірно очікувала отримати спірну земельну ділянку у власність, саме тому вона у подальшому уклала договір про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, сплативши при цьому вартість робіт виконавця. А тому видача Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області ОСОБА_2 наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на ту саму земельну ділянку, затвердження проекту землеустрою і передача цієї земельної ділянки йому в оренду є порушенням прав позивача. Надавши ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, щодо якої було надано дозвіл ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не проінформувало позивача про ці обставини. Процес передачі спірної земельної ділянки в оренду не був прозорим. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першим етапом для особи, яка має намір отримати землю в оренду, і, на думку апеляційного суду, породжує правомірні очікування на набуття права землекористування. Крім цього, дозвіл на розробку проекту землеустрою надається на вільну земельну ділянку. При наданні ОСОБА_2 такого дозволу спірна земельна ділянка вже не була вільною з огляду на те, що законодавча неврегульованість певних етапів передачі землі в оренду не свідчить про те, що відповідач в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області мав використовувати надані повноваження на шкоду інтересів певної особи. Отже, передача ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки була вчинена з порушенням статей статей 203, 215 ЦК України, статей 123, 124,134 Земельного кодексу України  та норм Закону України «Про фермерське господарство».

 Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

   У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

   Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправомірно скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, помилково виходив із того, що оскільки на момент укладення договору оренди земельної ділянки між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_2   фермерське господарство «Маяк» набуло статусу юридичної особи та мало у своїй власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства, то отримання у подальшому земельної ділянки в оренду мало відбутися за процедурою проведення земельних торгів. Проте, апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що з відповідною заявою ОСОБА_2 звернувся як фізична особа, а не як представник фермерського господарства. Крім цього, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги статті 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», якими жодним чином не обмежено громадян у реалізації права на створення фермерських господарств ні щодо кількості таких господарств, ні щодо кількості складу земель для їх утворення. Висновки суду апеляційної інстанції протирічать наявним у справі доказам та нормам чинного законодавства України. Доводи позивача щодо її «правомірного очікування» є безпідставними, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, видаючи 15 січня 2016 року наказ № 25-415/14-16-гс, не брало на себе зобов`язання щодо передачі позивачу у подальшому обраної нею земельної ділянки. На час укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки площею 25,4960 га, з ОСОБА_2 земельна ділянка, що була обрана позивачем, розміром 2,00 га, не була сформована та їй не був присвоєний кадастровий номер, а тому визнавати недійсним договір оренди тільки на тій підставі, що на частину земельної ділянки, що увійшла до складу земельної ділянки площею 25,4960 га, яка передана ОСОБА_2 , претендувала інша особа, підстав немає. Визнання недійсним договору через його невідповідність вимогам чинного законодавства України є можливим лише за позовами заінтересованих осіб. Жодних підстав для визнання правочину недійсним позивачем не наведено та не надано доказів того, що укладенням оспорюваного правочину порушено її права чи законні інтереси.

  Короткий зміст позиції інших учасників справи

   У грудні 2016 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила суд залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки воно є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

   У відзиві на касаційну скаргу, поданому у лютому 2017 року, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначало, що наявність рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не надає особі переважного права на затвердження проекту землеустрою, виготовленого на підставі наказу про надання дозволу на його розроблення, який був виданий раніше. Чинне законодавство України не обмежує кількість та розмір земельних ділянок, які громадяни України мають право отримувати в оренду для ведення фермерського господарства та не передбачає, що один громадянин може створити лише одне фермерське господарство. З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області просило задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.  

  Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бахмацького районного суду Чернігівської області.

   Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

   Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

   У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

   Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.

  Позиція Верховного Суду

   Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

   Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.  

  Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

   Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

   Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

   Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з метою приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

   Згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15 січня 2016 року № 25-415/14-16-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки у власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

   Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08 лютого 2016 року № 25-1692/14-16-сг ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, орієнтовним розміром 29,00 га.

   10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладений договір № 001/Р про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. На виконання умов цього договору 11 лютого 2016 року вона здійснила попередню оплату виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі 8 125 грн 00 коп.

   Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 лютого 2016 року № 25-2511/14-16-сг ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ), площею 25,4960 га, в оренду для ведення фермерського господарства на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області на строк 7 років.

   04 березня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 25,4960 га, на строк 7 років.

   У частині першій статті 3 ЦПК України 2004 року встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

   Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

   Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

   Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

   Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

   При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

   Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

   Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

   Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

   У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

   Суд першої інстанції, вирішуючи спір, з врахуванням характеру спірних правовідносин, дійшов правильного висновку про те, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, стороною якого вона не являється, не довела те, що укладенням цього договору були порушенні її права чи законні інтереси.

   Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, на зазначені висновки суду першої інстанції уваги не звернув та не врахував, що позивач не є строною оспорюваного нею правочину та не є власником земельної ділянки, переданої за цим договором в оренду. Крім цього, апеляційний суд не звернув увагу на те, що «правомірне очікування» у цьому випадку не свідчить про порушення прав позивача, оскільки видача Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є зобов`язанням управління у подальшому передати земельну ділянку саме цій особі. На час укладення оспорюваного договору оренди землі, земельна ділянка, яка була обрана ОСОБА_1 , не була сформована та їй не був присвоєний кадастровий номер, а тому апеляційний суд передчасно визнав недійсним оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки.

   Згідно із статтям 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

   Відповідно до пункту 2 частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

   Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону (стаття 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

   З урахуванням зазначених норм матеріального права суд першої інстанції правильно виходив із того, що 02 лютого 2016 року ОСОБА_2 подав у встановленому законом порядку заяву щодо відведення йому земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, а накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою та затвердження документації із землеустрою видані відповідно до норм чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки та визнання незаконними (недійсними) наказів відсутні.

   Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

   Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

   Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України щодо законності й обґрунтованості, що в силу положень статті 413 ЦПК України є підставою для його скасування із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

   Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

   Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

   Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2016 року скасувати, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2016 року  залишити без змін.

   Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                      Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                                 О. В. Білоконь

                                                                                                            Б. І. Гулько

                                                                                                            Є. В. Синельников

                                                                                                            Ю. В. Черняк