РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України

   Конституційний Суд України зазначив, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та відпустки.

   Відповідне Рішення прийнято  у справі за конституційною скаргою Жабо Тетяни Максимівни щодо відповідності Конституції положень ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю КСУ.

   Згідно з положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці.

   Дослідивши матеріали конституційної скарги, КСУ визнав конституційними, положення ч. 3 ст. 40 КЗпП, з огляду на таке.

   Істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується.

   Проте наведене не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень ч. 3 ст. 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

   З огляду на це КСУ зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об’єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

   Крім того, Суд відіслався на Рішення КСУ № 12-рп/98, в якому зазначено, що «умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними”.

   Рішенням від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України  визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

З повним текстом можна ознайомитись за писиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va06p710-19