Висновки Верховного Суду України

 Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за І півріччя 2015 р.

Розгляд заяв про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі

1. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у цивільний справі може бути закрито з підстав наявності рішення в іншій справі, що набрало законної сили, якщо в обох справах є тотожними одночасно сторони, підстави і предмет позову. Закриваючи провадження у справі, яка переглядається, суд не звернув уваги на відмінність складу і вартості майна подружжя, про виділ з якого заявлено позов, та на зміну підстав і предмета позову, що призвело до неправильного застосування п. 2 ч.  1 ст. 205 ЦПК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 р. у справі № 6-79цс15).

2. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на вико- нання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 р.). Згідно зі ст. 1 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд», а оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задо- волення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 р. у справі № 6-608цс15).

 3. Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору засто- совуються положення ст. 121 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 8 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» (далі — Закон № 3674-VI) за подання до суду апеляційної скарги ставка судового збору становить 50  відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру — 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп. За положеннями ч. 4 ст. 105 ЦК України до ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, яка припиняється; ліквідатор такої юридичної особи представляє її у відносинах з третіми особами та виступає в суді від її імені. У справі, яка переглядалася, апеляційну скаргу подано ліквідатором ТОВ, який відповідно до ст. 105 ЦК України управляє справами юридичної особи, що припиняється, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає в суді від її імені. Отже, суд дійшов правильного висновку про те, що положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI щодо звільнення від сплати судового збору інвалідів I та II груп не поширюються на особу, яка подала апеляційну скаргу, як ліквідатора ТОВ, тому підстав для звільнення її від сплати судового збору немає (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 р. у справі № 6-694цс15).

Аналіз судової практики застосування зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі (витяг)

 1 Вступ

На виконання зобов’язань, взятих Україною після приєднання до конвенцій Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи, Верховною Радою України з 2002 р. ухвалено понад сто законів, якими внесено зміни в законодавство України, у тому числі й до Кримінального кодексу України (далі — КК), з метою, з одного боку, привести законодавство України у відповідність до норм міжнародного права, зокрема Конвенції про за- хист прав людини і основоположних свобод у частині декриміналізації деяких діянь; пом’як- шення покарання за злочини, які не пов’язані із заподіянням шкоди життю та здоров’ю особи; введення альтернативних видів покарання, не пов’язаних із позбавленням волі, — штрафів, гро- мадських робіт; а з другого, посилити боротьбу із деякими видами злочинів та відповідальність за корупцію; протиправним доступом до елек- тронних грошей і за неправомірний випуск або використання електронних грошей; незаконне виготовлення лікарських засобів; незаконне виго- товлення та обіг вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, та за інші протиправні дії (додаток 1).1 Нормами деяких із зазначених у додатку  1 законів кримінальну відповідальність за вчинен- ня окремих протиправних дій було пом’якшено (скасовано), а нормами інших законів за вчинен- ня тих самих протиправних дій — посилено. Як наслідок, у судовій практиці при постанов- ленні вироків, перегляді їх в апеляційному (каса- ційному) порядку спостерігається неоднакове за- стосування статей 4, 5, 74 КК щодо правильного визначення закону, що скасовує злочинність діян- 1 Матеріал до друку підготовлено суддею Верховного Суду України Є.І.  КОВТЮК, помічником судді Верховного Суду України Л.Ю.  ТРЕГУБ і науковим консультантом відділу аналізу судової статистики та узагальнення судової практики І.Б. ЛАВРОВСЬКОЮ. ня, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Зазначені питання були предметом вивчен- ня при підготовці правових позицій Верховного Суду України щодо справ, розглянутих у поряд- ку ст.  40012 Кримінально-процесуального кодек- су України (далі — КПК 1960 р.). Це рішення Верховного Суду України у справах: №  5-6кс14, №  5-25кс14, №  5-26кс14, №  5-1кс13, №  5-32кс13, № 5-33кс13, № 5-36кс13, № 5-45кс13. З метою забезпечення правильного й од- накового застосування законодавства, а також захисту та відновлення прав підозрюваних, об- винувачених (підсудних), засуджених шляхом приведення судових рішень у відповідність до норм закону, що скасовують, пом’якшують або звільняють від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування, проаналізовано судову практику забезпечення судами реалізації у судовому порядку ст.  58 Конституції України (зворотна дія закону в часі — статті 4, 5, 74 КК) за справами, розглянутими судами у 2012—2014 рр. 1. Огляд законодавства У теорії кримінального права чинність закону про кримінальну відповідальність у часі розумі- ють як можливість застосування кримінального закону залежно від часу вчинення злочину. Згідно з ч.  2 ст.  4 КК злочинність і караність діяння ви- значається законом про кримінальну відповідаль- ність, який діяв на час вчинення цього діяння. Припинення чинності закону про криміналь- ну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до визначених у ньому діянь. Підставами для припинення чинності за- коном про кримінальну відповідальність є: а) скасування закону про кримінальну відпо- відальність; 34 Аналіз судо Вої практики №9(181)’2015 б) заміна закону про кримінальну відпові- дальність іншим законом; в) закінчення строку дії, на який закон був виданий. Поширення дії нового закону на осіб, що вчи- нили відповідні діяння до набрання ним чин- ності,  — це і є зворотна дія закону про кримі- нальну відповідальність у часі. Цей принцип ретроактивності (традиційний для міжнародного права) закріплено у ст. 58 Конституції та визначе- но у ст. 5 КК. Він полягає у тому, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК закон про кри- мінальну відповідальність, що скасовує злочин- ність діяння, пом’якшує кримінальну відпові- дальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширю- ється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але мають су- димість. Відповідно до ч.  2 ст.  5 КК закон про кримі- нальну відповідальність, що встановлює зло- чинність діяння, посилює кримінальну відпові- дальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Частиною 3 ст.  5 КК встановлено: закон про кримінальну відповідальність, що частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а ча- стково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або ін- шим чином поліпшує становище особи. Тобто, якщо зміни в диспозиції статті спрямо- вані на посилення відповідальності, а в санкції — на її пом’якшення, зворотну дію мають лише зміни в санкції норми. Якщо у новому законі пе- редбачена спеціальна стаття, що встановлює від- повідальність за діяння, яке за попереднім зако- ном кваліфікувалось за більш загальною статтею, а санкція, встановлена у цій новій спеціальній статті, є більш суворою, то діяння має кваліфі- куватися за старим законом. Якщо максимальна межа покарання того самого виду у новому за- коні є нижчою (меншою), а мінімальна — вищою (більшою), то покарання має призначатися не нижче мінімальної межі за старим законом і не вище максимальної межі за новим законом, а якщо, навпаки, максимальна межа покарання того самого виду у новому законі є вищою (біль- шою), а мінімальна  — нижчою (меншою), то по- карання має призначатися не вище максимальної межі за старим законом і не нижче мінімаль- ної межі за новим законом. Відповідно до ч.  4 ст.  5 КК якщо після вчи- нення особою діяння, передбаченого цим Ко- дексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, тобто необхідно застосовувати найбільш сприятли- вий для винуватого закон із усіх, що були чин- ними у цей період. Під законом про кримінальну відповідаль- ність тут розуміється не тільки КК взагалі, але і його окремі структурні елементи (норми), роз- діли, статті, частини статей, пункти, абзаци, ре- чення, словосполучення, слова і цифри. Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК — включення до диспозицій додаткових оз- нак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення відповідної статті КК додатковою обставиною, що виключає злочин- ність діяння, або включення до КК положення про те, що готування до злочину невеликої тяж- кості не тягне за собою кримінальної відпові- дальності); г) нового офіційного тлумачення криміналь- но-правової норми, яке змінює обсяг забороне- ної цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни «букви закону»). Згідно зі ст. 147 Кон- ституції офіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України. Пом’якшення кримінальної відповідаль- ності здійснюється шляхом зміни санкції тієї чи іншої норми Особливої частини КК у бік пом’якшення або іншим чином. При пом’якшенні санкції норми Особливої частини КК новий закон може: а) встановити інший, менш тяжкий вид ос- новного покарання (одного з альтернативних основних покарань за рівності інших основних покарань); б) скасувати найбільш тяжке серед альтерна- тивних основних покарань; в) визначити максимальну межу основного покарання того ж виду (одного з альтернативних основних покарань) нижчою (меншою); 35 Аналіз судо Вої практики №9(181)’2015 г) визначити мінімальну межу основного по- карання того ж виду (одного з альтернативних основних покарань) нижчою (меншою); ґ) не передбачати додаткове покарання; д) встановити інший, менш тяжкий вид до- даткового покарання (одного з альтернативних додаткових покарань); е) скасувати найбільш тяжке серед альтерна- тивних додаткових покарань; є) визначити максимальну межу додаткового покарання того ж виду (одного з альтернативних додаткових покарань) нижчою (меншою); ж) визначити мінімальну межу додаткового покарання того ж виду (одного з альтернативних додаткових покарань) нижчою (меншою); з) встановити додаткове покарання (одне з альтернативних додаткових покарань) факуль- тативним, а не обов’язковим; и) передбачити меншу кількість додаткових обов’язкових покарань; і) встановити додаткове покарання (одне з альтернативних додаткових покарань) таким, що може бути приєднане лише до окремих, а не до будь-якого з основних покарань тощо. Пом’якшення кримінальної відповідально- сті особи за вчинене без зміни санкції відпо- відної норми Особливої частини КК відбува- ється шляхом: – зменшення (зниження) часової, грошової або іншої верхньої чи нижньої межі того чи ін- шого виду покарання, визначеного у розд. Х «Покарання та його види» Загальної частини КК; – встановлення можливості застосування при вчиненні того чи іншого злочину умовно- дострокового звільнення від відбування пока- рання або зменшення строків, які необхідно від- бути для такого звільнення; – зміни чи виключення обставин, що обтяжу- ють покарання; – зменшення строків погашення судимості, ін. Закон, що має зворотну дію в часі, поши- рюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відпові- дальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв’язку з відсутністю події злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 р.) або відповідно до Кримінального процесуального кодексу Украї- ни (далі — КПК) не вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення відповідного діяння у зв’язку з тим, що криміналь- на відповідальність за таке діяння скасована); б) котрим пред’явлене обвинувачення у вчи- ненні злочину (у цьому разі кримінальне прова- дження (справа) підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 р. або п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покаран- ня (відповідно до ст.  4051 КПК1960 р. та ст.  539 КПК звільнення від покарання і пом’якшення покарання у цьому випадку проводяться судом за клопотанням (заявою) засудженого, його за- хисника, законного представника або за подан- ням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання); г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість. Питання про застосування старого чи но- вого закону про кримінальну відповідальність у разі вчинення дій організатором, підбурювачем чи пособником злочину, тобто діянь, норми про відповідальність за які не мають самостійних санкцій, вирішуються так само, як і у разі вчи- нення закінченого злочину його виконавцем, з урахуванням положень статей 29—31 КК. Криміналізація діяння здійснюється шляхом: а) доповнення Особливої частини КК нови- ми нормами чи окремими положеннями; б) внесення змін до норм Особливої части- ни КК; в) внесення відповідних змін до норм Загаль- ної частини КК; г) офіційного тлумачення кримінально-пра- вової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки. Посилення кримінальної відповідальності може відбуватися шляхом зміни у бік посилення санкції тієї чи іншої норми Особливої частини КК або іншим чином. При посиленні санкції норми Особливої ча- стини КК новий закон може: а) встановлювати інший, більш тяжкий вид основного покарання (одного з альтернативних основних покарань за рівності інших основних покарань); б) скасувати найменш тяжке серед альтерна- тивних основних покарань; в) запровадити (встановити) максимальну межу основного покарання того ж виду (одно- го з альтернативних основних покарань) вищою (більшою); г) запровадити мінімальну межу основного покарання того ж виду (одного з альтернативних основних покарань) вищою (більшою); ґ) передбачити додаткове покарання; д) встановити інший, більш тяжкий вид до- даткового покарання (одного з альтернативних додаткових покарань); 36 Аналіз судо Вої практики №9(181)’2015 е) скасувати найбільш тяжке серед альтерна- тивних додаткових покарань; є) встановити максимальну межу додатково- го покарання того ж виду (одного з альтернатив- них додаткових покарань) вищою (більшою); ж) встановити мінімальну межу додаткового покарання того ж виду (одного з альтернативних додаткових покарань) вищою (більшою); з) визначити додаткове покарання (одне з альтернативних додаткових покарань) обов’яз- ковим, а не факультативним; и) передбачити більшу кількість додаткових обов’язкових покарань; і) встановити додаткове покарання (одне з альтернативних додаткових покарань) таким, що може бути приєднане до будь-якого з основних покарань, а не лише до окремих із них. Посилення кримінальної відповідальності без зміни санкції відповідної норми Особливої частини КК може відбуватися шляхом: збіль- шення (підвищення) часової, грошової або іншої верхньої чи нижньої межі того чи іншого виду покарання, визначеного у розд. Х «Покарання та його види» Загальної частини КК; виключення можливості застосування при вчиненні того чи іншого злочину умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або збільшення стро- ків, які необхідно відбути для такого звільнення; збільшення строків погашення судимості тощо. Аналітично-термінологічно-порівняльний аналіз ст.  58 Конституції та редакції ст.  5 КК дає підстави для висновку про те, що ст.  5 КК повністю відтворює зміст ст.  58 Конституції і є механізмом для застосування зворотної дії закону в часі на практиці і реалізується із урахуванням статей 4, 74 КК та регулюєть- ся відповідними положеннями процесуальних норм (КПК, КПК 1960 р.). Частинами 2 та 3 ст.  74 КК передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого за- коном усунена, підлягає негайному звільнен- ню від призначеного судом покарання. Якщо ж призначена засудженому міра покарання пере- вищує санкцію нового закону, вона знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону, а в разі, коли така межа передбачає більш м’який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з пере- рахуванням за правилами, встановленими ч.  1 ст.  72 КК. Звільнення від покарання і зниження покарання за новим законом здійснюється судом тільки за клопотанням (заявою) засудженого, його захисника, законного представника або за поданням прокурора чи органу, що відає вико- нанням покарання. Питання зворотної дії закону в часі виника- ють при досудовому розслідуванні криміналь- них проваджень (справ), під час підготовчого провадження (попереднього розгляду справи) в суді, при апеляційному (касаційному) перегляді, а також при перегляді справи Верховним Судом України та під час виконання вироку суду. Додаток 1 Перелік законів, якими після 15 листопада 2011 р. було внесено зміни до Кримінального кодексу України 2 З метою приведення вітчизняного законодавства у відповідність до норм міжнародного права, зокрема конвенцій Організації Об’єднаних Націй та Ради Євро- пи, починаючи з 2011 р. Верховна Рада України ухвали- ла такі закони, якими внесено зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність:2 – від 15 листопада 2011 р. №  4025-VI «Про внесен- ня змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфе- рі господарської діяльності» (набув чинності 17 січня 2012 р.), нормами якого скасовано караність діянь за статтями 202, 203, 207, 208, 214, 215, 217, 218, 220, 221, 223, 225, 226, 228, 234, 235 КК, і внесено зміни до статей 65, 69, 88, 89, 99 та до п. 1 примітки до ст. 209 КК, прий- нято в новій редакції статті 12, 53, 201 КК і викладено 2 Усі зміни станом на дату набуття чинності зазначеними законами. З часом до них вносилися зміни та доповнення. у новій редакції санкції статей 200, 2031 , 2032 , 204, 205, 206, 2091 , 212, 2121 , 213, 216, 219, 222, 2221 , 2231 , 2232 , 224, 227, 229, 231, 232, 2321 , 2322 , 233, 3641 , 3651 , 3652 , 3683 , 3684 КК (частково пом’якшено, а частково посилено відповідальність); – від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI «Про систему га- рантування вкладів фізичних осіб» (набув чинності 21 вересня 2012 р.), яким внесено доповнення до назви та редакції ч. 2 ст. 342 КК (розширено перелік ознак об’єк- тивної сторони); – від 13 квітня 2012 р. №  4652-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України (набув чинності 19 листопада 2012 р.), яким внесено зміни та/або доповнення до статей 48, 53, 65, 75, 91, 374, 383, 386 КК, запроваджено криміналь- ну відповідальність слідчого за невиконання вказі- 37 Аналіз судо Вої практики №9(181)’2015 вок прокурора (ст.  3811 КК) та за умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (ст. 3891 КК), у новій редакції викладено статті 369, 385, 387, 426 КК; – від 24 травня 2012 р. №  4837-VI «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні право- порушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення вимог зако- нодавства про охорону праці та охорону надр» (набув чинності 15 червня 2012 р.), нормами якого внесено зміни до статей 267, 271, 272, 275 КК; – від 24 травня 2012 р. №  4838-VI «Про внесення змін до статті 292 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за втручання в роботу об’єктів трубопровідного транспорту» (набув чинності 17 червня 2012 р.); – від 7 червня 2012 р. № 4955-VI «Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян» (набув чинності 4 липня 2012 р.); – від 5 липня 2012 р. № 5064-VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального ко- дексів України щодо відповідальності за незаконне по- водження зі зброєю та вибухонебезпечними матеріала- ми» (набув чинності 12 серпня 2012 р.), яким внесено зміни до ст. 263 КК (частково пом’якшено, а частково посилено відповідальність) та запроваджено кримі- нальну відповідальність за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї або незакон- не виготовлення бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв (ст. 2631 КК); – від 5 липня 2012 р. № 5065-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію або обіг фальси- фікованих лікарських засобів» (набув чинності 2 серп- ня 2012 р.), нормами якого внесено зміни до санкцій частин 1—3 ст.  305 КК (посилено відповідальність); у новій редакції викладено ст.  3211 КК (посилено від- повідальність) та запроваджено кримінальну відпові- дальність за порушення встановленого порядку доклі- нічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (ст. 3212 КК); – від 18 вересня 2012 р. №  5283-VI «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилен- ня відповідальності за фальшування марок акцизного збору» (набув чинності 18 жовтня 2012 р.), нормами якого внесено зміни до статей 199, 216 КК; – від 18 вересня 2012 р. №  5284-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функ- ціонування платіжних систем та розвитку безготівко- вих розрахунків» (набув чинності 18 жовтня 2012 р.), яким ч. 1 ст. 200 КК викладено у новій редакції і вста- новлено кримінальну відповідальність за протиправ- ний доступ до електронних грошей і неправомірний випуск або використання електронних грошей; – від 16 жовтня 2012 р. №  5460-VI «Про внесен- ня змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства освіти і науки, молоді та спор- ту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, інших центральних органів виконавчої вла- ди, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, Державного комітету те- лебачення і радіомовлення України» (набув чинності 5 грудня 2012 р.), яким внесено зміни до примітки до ст. 305 КК; – від 18 квітня 2013 р. №  221-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо при- ведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» (набув чинності 18 травня 2013 р.), ви- кладено у новій редакції статті 354, 368, 3683 , 3684 , 369, 370 КК та примітку до ст. 3641 цього ж Кодексу, внесе- но зміни до статей 3682 , 3692 КК; – від 18 квітня 2013 р. № 222-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (набув чинності 15 грудня 2013 р.), яким назву розд. ХІV Загальної частини КК викладено у но- вій редакції і доповнено статтями 961 («Спеціальна кон- фіскація») і 962 («Випадки застосування спеціальної конфіскації»); – від 14 травня 2013 р. №  228-VII «Про внесення зміни до статті 2631 Кримінального кодексу України у зв’язку з приєднанням України до Протоколу проти не- законного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транс- національної організованої злочинності» (набув чинно- сті 4 липня 2013 р.), нормами якого назву та ч. 1 ст. 2631 КК викладено у новій редакції; – від 16 травня 2013 р. №  245-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо при- ведення законодавства у відповідність з Кримінальним процесуальним кодексом України» (набув чинності 9  червня 2013 р.), яким ст.  10 КК викладено у новій редакції з метою вирішення питання про криміналь- ну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання ви- років, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами; внесено зміни до статей 49, 691 , 371, 373, 374, 384, 386 КК; – від 23 травня 2013 р. №  314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ви- конання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відпо- відальності юридичних осіб» (набув чинності 27 квітня 2014 р.), яким КК доповнено розд. XIV1 «Заходи кри- мінально-правового характеру щодо юридичних осіб» (статті 963 —9611), де до суб’єктів кримінальної відпо- відальності віднесено уповноважених осіб юридичної особи (та юридичних осіб) за вчинення дій, передбаче- них статтями 209, 306, частинами 1 і 2 ст. 3683 , частина- ми 1 і 2 ст. 3684 , статтями 369, 3692 цього Кодексу; осіб, які вчинили дії від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258—2585 КК; осіб, які від імені та в інтересах юридичної особи вчинили 38 Аналіз судо Вої практики №9(181)’2015 будь-які із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436—438, 442, 444, 447 КК, а також осіб, які вчинили злочини, передбачені статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частина- ми 1 і 2 ст. 3683 , частинами 1 і 2 ст. 3684 , статтями 369, 3692 , 436, 437, 438, 442, 444, 447 КК, якщо такі злочини вчинені в інтересах юридичної особи, якщо вони спря- мовані на отримання нею неправомірної вигоди або створення умов для отримання такої вигоди, а так само на ухилення від передбаченої законом відповідально- сті; законом, на відміну від ст.  12 КК, встановлені спе- ціальні строки давності за вчинення зазначених вище злочинів (ст.  965 ), а також спеціальні види покарань (ст. 966 ); – від 10 жовтня 2013 р. №  642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдо- сконалення правового регулювання діяльності юри- дичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (набув чин- ності 28 березня 2014 р.), нормами якого запроваджено кримінальну відповідальність за підроблення доку- ментів, які подаються для проведення державної реє- страції юридичної особи та фізичних осіб-підприємців (ст.  2051 КК) та за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації (ст.  2062 КК), поси- лено відповідальність за ст. 341 КК; – від 28 січня 2014 р. №  734-VII «Про внесення зміни до статті 297 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за осквернення або руйнування пам’ятників, споруджених в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни — радян- ських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців» (на- був чинності 2 лютого 2014 р.) — запроваджено відпо- відальність за новими складами злочину; – від 28 січня 2014 р. № 735-VII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо відповідаль- ності за заперечення чи виправдання злочинів фашиз- му» (набув чинності 2 лютого 2014 р.), нормами якого запроваджено кримінальну відповідальність за пуб- лічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму, пропаганду неонацистської ідеології, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдову- ються злочини фашистів і їх прибічників (ст. 4361 КК); – від 21 лютого 2014 р. №  746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуаль- ного кодексів України щодо імплементації до націо- нального законодавства положень статті 19 Конвен- ції ООН проти корупції» (набув чинності 28 лютого 2014 р.), яким внесено зміни до ст. 364 КК (додано нові ознаки злочину) та до примітки до 3641 КК; декриміна- лізовано дії, передбачені статтями 3651 , 423 і 424, які виключено із КК; у новій редакції викладено ст. 365 КК (пом’якшено відповідальність); ст.  425 КК доповне- но приміткою, у якій надається визначення військової службової особи, а також істотної шкоди; – від 23 лютого 2014 р. №  767-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо при- пинення норм законів, схвалених 16 січня 2014 року» (набув чинності 2 березня 2014 р.), яким у новій ре- дакції викладено санкції частин 2 та 3 ст.  109, санк- ції статей 194, 279, 293, 341, 342 КК; внесено зміни до диспозиції та викладено у новій редакції санкції статей 295, 345, 347, 377 КК; внесено зміни до статей 162, 294, 296, 348, 349, 378, 379, 380, 382 КК; у новій редакції викладено статті 343 та 376 КК; декриміналі- зовано дії, передбачені статтями 1101 , 1511 , 3613 , 3614 , 3621 КК; – від 13 березня 2014 р. №  879-VII «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента Украї- ни» та деяких інших законодавчих актів України щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого проце- су» (набув чинності 21 березня 2014 р.), яким внесено зміни до назви та у новій редакції викладено диспози- цію ст. 1581 КК; – від 27 березня 2014 р. №  1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з  прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» (набув чинності 19 квітня 2014 р.), яким внесено зміни до ст. 330 КК (включено додаткові ознаки злочину); – від 8 квітня 2014 р. №  1183-VII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» (набув чинно- сті 18 квітня 2014 р.), яким ч.  5 ст.  49 КК викладено у новій редакції та запроваджено заборону застосо- вувати звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) за спливом строків давності за злочини, передбачені статтями 109—1141 , 437—439, ч.  1 ст.  442 КК; запроваджено кримінальну відповідальність за «Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань» (ст. 1141 КК); посилено відповідальність за злочини, передбачені статтями 110, 111, 113, 114, 279 КК; – від 9 квітня 2014 р. №  1194-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державну службу спе- ціального зв’язку та захисту інформації України» (на- був чинності 17 травня 2014 р.), яким ч. 2 ст.  401 КК після слів «Державної спеціальної служби транспорту» доповнено словами «Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України» — розширено перелік суб’єктів відповідальності; – від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII «Про забезпечен- ня прав і свобод громадян та правовий режим на тим- часово окупованій території України» (набув чинності 27 квітня 2014 р.), нормами якого запроваджено кримі- нальну відповідальність за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (ст. 3321 КК); – від 13 травня 2014 р. №  1261-VII «Про внесен- ня змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з вико- нанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (набув чинності 4 червня 2014 р.), яким ст.  8 КК доповнено ч. 2, у  но- вій редакції викладено статті 961 , 963 , 967 , 354, 364, 3641 , 3652 , 368, 3683 , 3684 , 369, 3692 КК, внесено зміни до ста- тей 962 , 964 , 366 КК; – від 19 червня 2014 р. №  1533-VII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо кримі- нальної відповідальності за фінансування сепаратизму» 39 Аналіз судо Вої практики №9(181)’2015 (набув чинності 11 липня 2014 р.), яким запроваджено кримінальну відповідальність за фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ст. 1102 КК); – від 16 вересня 2014 р. № 1682-VII «Про очищення влади» (набув чинності 16 жовтня 2014 р.), відповідно до якого ч. 1 ст. 55 КК доповнено абзацом другим тако- го змісту: «Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Зако- ном України «Про очищення влади», призначається на строк п’ять років» (посилено відповідальність внесен- ням доповнень до статті Загальної частини КК); – від 7 жовтня 2014 р. №  1689-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесу- ального кодексів України щодо невідворотності по- карання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» (набув чинності 31 жовтня 2014 р.), якими викладе- но у новій редакції ч. 2 ст. 59 КК: «Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національ- ної безпеки України та громадської безпеки незалеж- но від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особли- вій частині цього Кодексу»; посилено відповідальність включенням до санкцій статей 109—114, 258, 2581 — 2584 , 260, 261 КК альтернативного покарання у виді конфіскації майна; – від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII «Про прокурату- ру» (набув чинності 26 жовтня 2014 р.), яким декримі- налізовано дії, передбачені статтею 3811 КК (виключе- но із КК); – від 14 жовтня 2014 р. №  1698-VII «Про Націо- нальне антикорупційне бюро України» (набув чинно- сті 25  січня 2015 р.), яким внесено доповнення та/або зміни до статей Загальної частини КК у виді додатко- вої обставини, якою виключається поширення дії норм відповідних статей на корупційні злочини: ч.  1 статей 45—48, ч. 4 ст. 74, п. 1 ч. 3 ст. 81, п. 1 ч. 4 ст. 82 КК; ст.  45 доповнено приміткою, якою надається ви- значення корупційним злочинам; ч.  1 ст.  69 після слів «рішення може», ч. 1 ст. 75 після слова «суд» доповнено словами «крім випадків засудження за корупційні зло- чини», які припиняють дію норм відповідних статей у випадку вчинення корупційних злочинів; ч. 1 ст. 79 піс- ля слів «особливо тяжкі злочини» доповнено словами «а також за корупційні злочини», які припиняють дію норми; передбачено особливий порядок умовно-до- строкового звільнення та заміну невідбутої частини по- карання більш м’яким (внесено доповнення до п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 4 ст. 82 — після слів «судом за» доповнено словами «корупційний злочин середньої тяжкості»); внесеними до статей 86, 87, 89, 91 КК змінами та допов- неннями передбачено особливий порядок застосуван- ня норм відповідних статей за вчинення корупційних злочинів; внесено зміни та доповнення до статей Осо- бливої частини КК (статті 112, 344, 368); ст. 3682 КК ви- кладено в новій редакції і посилено відповідальність; – 14 жовтня 2014 р. №  1700-VII «Про запобігання корупції» (набув чинності 26 жовтня 2014 р.), яким за- проваджено кримінальну відповідальність за деклару- вання недостовірної інформації (ст. 3661 КК); – 14 жовтня 2014 р. № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінан- сування розповсюдження зброї масового знищення» (набув чинності 6 лютого 2015 р.), яким внесено допов- нення і зміни до редакції ст. 209 КК та до примітки до цієї статті; – від 14 жовтня 2014 р. №  1703-VII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо поси- лення відповідальності за порушення виборчих прав громадян» (набув чинності 23 жовтня 2014 р.), якими внесено зміни до статей 157, 1591 КК і посилено відпо- відальність, статті 158, 1581 , 160 КК викладено у новій редакції і посилено відповідальність; – від 25 грудня 2014 р. №  63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особли- востей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (набув чинності 17 січня 2015 р.), яким ст.  212 КК доповнено ч.  5, якою виключається кримінальна відповідальність у разі наявності факту досягнення податкового ком- промісу; – від 28 грудня 2014 р. №  71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких зако- нодавчих актів України щодо податкової реформи» (набув чинності 1 січня 2015 р.), якими у назві та ч.  1 ст. 199 КК слово «збору» замінено словом «податку»; – від 28 грудня 2014 р. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформу- вання загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (набув чинності 1 січня 2015 р.), якими ст. 172 КК викладено у новій редакції із посиленням відповідальності, посиле- но відповідальність за ст. 2121 КК. – від 15 січня 2015 р. №  116-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удо- сконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періо- ду» (набув чинності 8 лютого 2015 р.), якими ст. 335 КК викладено у новій редакції; – від 5 лютого 2015 р. №  158-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поси- лення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов’язків в особливий період» (набув чинності 5 березня 2015 р.), яким розширено перелік суб’єктів правопорушення за ст.  62 КК, а санкцію ч.  2 ст.  407 КК доповнено аль- тернативним покаранням у виді тримання в дисци- плінарному батальйоні на строк від шести місяців до одного року; – від 12 лютого 2015 р. №  186-VIIІ «Про внесен- ня змін до деяких законодавчих актів України» (набув чинності 5 березня 2015 р.), яким запроваджено кри- мінальну відповідальність за ухилення від проход- 40 Аналіз судо Вої практики №9(181)’2015 ження служби цивільного захисту в особливий період чи у разі проведення цільової мобілізації (ст. 3361 КК); – від 12 лютого 2015 р. №  191-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спро- щення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» (набув чин- ності 5 квітня 2015 р.), яким ст. 213 КК викладено у но- вій редакції і посилено відповідальність; – від 12 лютого 2015 р. №  194-VIIІ «Про внесен- ня змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини» (набув чинності 5 березня 2015 р.), яким статті 402—405, 407—411, 413, 418—421, 425, 426, 428, 435 КК викладено у новій редакції і посилено відпові- дальність; – від 12 лютого 2015 р. №  198-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забез- печення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань за- побігання корупції» (набув чинності 4 березня 2015 р.), яким викладено у новій редакції примітку до ст. 45, ч. 5 ст. 354 КК (пом’якшено відповідальність) та примітку до цієї статті, ст. 3682 КК (посилено відповідальність), ч. 1 ст. 370 КК викладено у новій редакції, внесено змі- ни до примітки до ст. 3641 КК, до статей 3683 , 3684 , 369 КК (посилено відповідальність); – від 2 березня 2015 р. №  218-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відпо- відальності пов’язаних із банком осіб» (набув чинності 8 березня 2015 р.), яким запроваджено кримінальну відповідальність за доведення банку до неплатоспро- можності (ст. 2181 КК); – від 2 березня 2015 р. № 222-VIIІ «Про ліцензуван- ня видів господарської діяльності» (набув чинності 28 червня 2015 р.), яким із абз. 1 ч. 1 ст. 213 КК виклю- чено слово «ліцензії»; – від 7 квітня 2015 р. № 290-VIIІ «Про внесення змі- ни до Кримінального кодексу України щодо переви- щення військовою службовою особою влади чи служ- бових повноважень» (набув чинності 26 квітня 2015 р.), яким запроваджено кримінальну відповідальність за зазначені дії (ст. 4261 КК); – від 9 квітня 2015 р. №  317-VIIІ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацист- ського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (набув чинності 21 трав- ня 2015 р.), яким внесено доповнення до ч. 1 ст. 969 КК, а ст. 4361 КК викладено у новій редакції і посилено від- повідальність; – від 14 травня 2015 р. №  421-VIIІ «Про внесен- ня змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів» (набув чинності 11 червня 2015 р.), яким запроваджено кримінальну відповідальність за по- грози або насильство щодо журналіста (ст.  3451 КК), за умисне знищення або пошкодження майна журна- ліста (ст.  3471 КК), за посягання на життя журналіста (ст.  3481 КК), за захоплення журналіста як заручника (ст. 3491 КК); – від 2 липня 2015 р. №  576-VIIІ «Про Рахункову палату» (набув чинності 9 серпня 2015 р.), яким запро- ваджено кримінальну відповідальність за перешкод- жання діяльності Рахункової палати, члена Рахункової палати (ст.  3511 КК), внесено зміни до статей 112, 344 та 346 КК; – від 16 липня 2015 р. № 629-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдоскона- лення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (набув чинності 12 серпня 2015 р.), яким запроваджено кримі- нальну відповідальність за порушення порядку веден- ня бази даних про вкладників або порядку формуван- ня звітності (ст. 2201 КК), за фальсифікацію фінансових документів та звітності фінансової організації, при- ховування неплатоспроможності фінансової устано- ви або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи (ст. 2202 КК), внесено доповнення до диспозиції ч.  1 ст.  3652 КК та викладено у новій редакції санкцію ч. 1 цієї статті із частковим посилен- ням та частковим пом’якшенням відповідальності. Отже, за вказаний період часу було ухвалено низку законів, нормами яких внесені зміни та доповнення до статей Особливої частини КК, якими: – декриміналізовані діяння, передбачені статтями 1101 , 1511 , 202, 203, 207, 208, 214, 215, 217, 218, 220, 221, 223, 225, 226, 228, 234, 235, 3613 , 3614 , 3621 , 3651 , 3811 , 423, 424 КК; – частково пом’якшено, а частково посилено відпо- відальність за дії, передбачені статтями 200, 2031 , 2032 , 204, 205, 206, 2091 , 212, 2121 , 213, 216, 219, 222, 2221 , 2231 , 2232 , 224, 227, 229, 231, 232, 2321 , 2322 , 233, 263, 347, 3641 , 365, 3651 , 3652 , 3683 , 3684 КК; – пом’якшено відповідальність за дії, передбачені статтями 109, 162, 194, 279, 293, 294, 295, 296, 341, 342, 343, 345, 347, 354, 365, 366, 376, 377, 382 КК; – запроваджено кримінальну відповідальність за дії, передбачені статтями 1102 , 1141 , 200 (нові склади зло- чину), 2051 , 2062 , 2181 , 2201 , 2202 , 2312 , 2631 , ч. 2 ст. 297, 3212 , 3321 , 3361 , 3451 , 3471 , 3481 , 3491 , 3511 , 3641 , 3661 , 3811 , 3891 , 4261 , 4361 КК; – посилено відповідальність за дії, передбачені стат- тями 109—114, 157, 158, 1581 , 159, 1591 , 160, 172, 199, 2121 , 213, 216, 258, 2581 —2584 , 259, 260, 261, 263, 267, 268, 271, 272, 275, 279, 292, 305, 3211 , 341, 348, 354, 3633 , 3634 , 364, 3652 , 368, 3682 , 3683 , 3684 , 369, 402—405, 407— 411, 413, 418—421, 425, 426, 428, 435, 4361 КК. Зазначеними вище законами внесено зміни та до- повнення до норм Загальної частини КК, зокрема до статей 8, 10, 12, 45—49, 53, 55, 59, 62, 65, 69, 691 , 74, 75, 79, 81, 82, 86—89, 91, 961 , 962 , 963 —9611, 99 КК. (Продовження матеріалу буде опубліковано в наступних номерах журналу) 41 Науково-практич Ний коме Нтар №9(181)’2015 Для вітчизняної правозастосовної практики набули актуальності питання теоретичного обґрунтування застосування положень чин- ного законодавства про припинення іпотеки виконанням основного (забезпечуваного) зобов’язання — кредитного договору тощо. Важливе значення наукового висвітлення цієї проблематики зу- мовлене формуванням неоднакової судової практики щодо застосу- вання статей 251, 252 Цивільного кодексу України (далі  — ЦК) при визначенні моменту припинення іпотеки, допустимості поширення на відносини з іпотеки судової практики застосування зазначених поло- жень ЦК про поруку. У правозастосовній практиці формується неоднакове тлу- мачення зазначених положень ЦК і Закону від 5  червня 2003  р. № 898-IV«Про іпотеку» (далі — Закон № 898-IV) в контексті допу- стимості одночасного використання в іпотечному договорі умови про припинення іпотеки «з настанням визначеної календарної дати або до повного виконання основного (забезпечуваного) зобов’язання іпотекодавцем». Системне вирішення зазначеної проблеми у правозастосуванні пе- редбачає дослідження кількох взаємопов’язаних питань, а саме: 1) яка юридична природа іпотеки та її вплив на підстави припи