Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
В яких випадках порушник може відкупитися від підневільної праці
Переважну більшість постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту суд ухвалював стосовно осіб, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння.
№22 (1216) 30.05—05.06.2015
ОЛЬГА КОСТЕНКО, ГОЛОВА БАХМАЦЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У разі ухилення від громадських робіт невідбутий строк може бути замінено штрафом або адміністративним арештом. Подібна заміна застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає таку можливість. Розмір штрафу в цьому випадку визначається із розрахунку: 4 год. невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.
Загальні засади відповідальності
У Бахмацькому районному суді Чернігівської області проведено узагальнення практики застосування адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, адміністративного арешту та контролю за їх відбуванням.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення. Загальною особливістю таких стягнень є їхній виховний, каральний та профілактичний характер. Стягнення, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника та запобігання скоєнню нових проступків.
Адміністративні стягнення — це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими державними органами від імені держави до осіб, винних у вчиненні адміністративного правопорушення. Систему стягнень закріплено в ст.24 Кодексу про адміністративні правопорушення, де їх перелічено з урахуванням зростання суворості:
• попередження (ст.26 КпАП);
• штраф (ст.27);
• оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення (ст.28);
• конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (ст.29);
• позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (ст.30);
• громадські роботи (ст.311);
• виправні роботи (ст.31);
• адміністративний арешт (ст.32).
Протягом періоду, що аналізується, було розглянуто 484 справи про адміністративні правопорушення, винесено 440 постанов про накладення адміністративних стягнень, з яких 18 —
про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт і 25 — про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту.
Години та дні
Порядок застосування адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт полягає у виконанні особою, котра вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких установлюється органами місцевого самоврядування. Громадські роботи призначаються в судовому порядку на строк від 20 до 60 год. і відбуваються не більш як 4 год. на день. Вони не призначаються особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи, вагітним жінкам, жінкам, старшим за 55 років, та чоловікам, старшим за 60 років.
Переважна більшість постанов про накладення відповідного стягнення стосується адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і безпеку. Зокрема, вчинення насильства в сім’ї та дрібне хуліганство.
Так, Особу 1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732КпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 30 год. громадських робіт. В іншій справі Особу 2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 год. громадських робіт.
Адміністративний арешт — найбільш суворий захід адміністративного стягнення, який застосовується у виключних випадках. Призначається лише за постановою суду в разі, якщо за обставинами справи (з урахуванням особи порушника) суддя дійде висновку, що застосування інших видів стягнення буде недостатньо. Призначається на строк до 15 діб.
Винятковість адміністративного арешту полягає в тому, що він установлюється за вчинення адміністративних правопорушень з особливою антигромадською спрямованістю, які найбільше наближені до кримінально караних. У КпАП адміністративний арешт передбачено за:
• незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст.44);
• дрібне хуліганство (ст.173);
• розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях в нетверезому вигляді (ч.3 ст.178);
• злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, військовослужбовця, члена громадського формування з охорони громадського порядку (ст.185);
• порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст.1851);
• прояв неповаги до суду (ст.1853);
• керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння (ст.130);
• порушення правил адміністративного нагляду ( ст.187 ч.2).
Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів І та ІІ груп (ч.2 ст.32 КпАП), військовослужбовців та призваних на збори військовозобов’язаних, осіб рядового та начальницького складів органів внутрішніх справ та інших осіб, названих у ч.1 ст.15 КпАП.
Призначення адміністративного арешту не тягне за собою судимості, не є підставою для звільнення з роботи і не перериває трудового стажу. Однак час перебування під арештом не включається до стажу, який надає право на щорічну відпустку. Заробітна плата за цей період не сплачується.
Переважну більшість постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту Бахмацький районний суд виносив щодо осіб, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння.
Так, у справі про адміністративне правопорушення Особу 3 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 10 діб адміністративного арешту. В іншій справі Особу 4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у вигляді
5 діб адміністративного арешту.
Виконання постанов
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є завершальною стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення. Від того, наскільки своєчасно і повно виконуються постанови, значною мірою залежить ефективність провадження всього інституту адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов’язковою для виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Вона звертається до виконання органом (посадовою особою), який її виніс. На нього ж у більшості випадків покладається і обов’язок щодо виконання постанови. Однак постанови про накладення окремих стягнень виконують спеціально уповноважені на те органи: постанови про застосування адміністративного арешту — органи внутрішніх справ, про застосування громадських робіт — кримінально-виконавча інспекція. Якщо стосовно однієї особи винесено кілька постанов про накладення адміністративних стягнень, кожна постанова виконується окремо.
Відповідно до ст.3211 КпАП та чинної інструкції з діловодства, яка вступила в силу 1.01.2014, якщо до правопорушника застосовано стягнення у вигляді громадських робіт, 2 копії постанови надсилаються для виконання до органу кримінально-виконавчої інспекції за місцем реєстрації правопорушника не пізніше трьох діб після набрання постановою законної сили. Виконання такого стягнення здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається органами місцевого самоврядування.
В переважній більшості випадків постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт звернені до виконання та виконані в строки, передбачені законодавством. Проте траплялись випадки заміни громадських робіт на штраф та адміністративний арешт.
Згідно з ст.3214 КпАП у разі ухилення від відбування громадських робіт постановою суду, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, невідбутий строк громадських робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом.
Так, Особу 5 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1732КпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 год. громадських робіт. Згодом до суду надійшло подання кримінально-виконавчої інспекції про заміну Особі 5 невідбутого строку громадських робіт. Подання було задоволене: 32 год. громадських робіт замінено на штраф у розмірі 136 грн., який правопорушник сплатив того ж дня.
Заміна громадських робіт арештом можлива за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, не передбачає застосування штрафу. Строк арешту визначається так: 1 доба дорівнює 5 год. невідбутих громадських робіт, але не може перевищувати 15 діб.
У справі про адміністративне правопорушення Особу 6 визнали винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.173, ч.2 ст.1732 КпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 60 год. громадських робіт. Згодом до суду надійшло подання кримінально-виконавчої інспекції про заміну невідбутого строку громадських робіт адміністративним арештом. Суд прийняв рішення про заміну 32 год. громадських робіт на 6 діб адміністративного арешту.
Відповідно до ст.326 КпАП постанова районного суду про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Порядок відбування адміністративного арешту визначений ст.327 КпАП.
Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, визначених органами внутрішніх справ. Такі громадяни підлягають особистому огляду. Строк затримання зараховується до строку адміністративного арешту.
Вирішення питань, пов’язаних з виконанням постанови, міститься у ст.304 КпАП.
Відповідальність з відстрочкою
За наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, допускається відстрочка її виконання. Право відстрочити виконання має лише орган (посадова особа), який її виніс. За змістом ст.301 КпАП, відстрочка виконання постанови — це право, а не обов’язок відповідного органу чи посадової особи, вона застосовується на його розсуд тільки у виняткових випадках. До таких випадків належать, наприклад, хвороба особи, підданої адміністративному стягненню, складні сімейні обставини або інші поважні причини, які перешкоджають негайному виконанню постанови. Строк, на який допускається відстрочення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, обмежено одним місяцем.
Так, Особу 7 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 10 діб адміністративного арешту. Керуючись ст.304 КпАП, суддя вирішив відстрочити виконання постанови строком на 1 місяць.
Особу 8 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП. На нього накладено стягнення у вигляді 10 діб адміністративного арешту. Під час виконання постанови було встановлено, що Особа 8 призваний для проходження строкової служби, що підтверджується повісткою військового комісаріату та довідкою Бахмацького районного військкомату. Виходячи з таких обставин, суддя ухвалив, що постанова стосовно Особи 8 не підлягає виконанню.
Під час розгляду справ цієї категорії судді встановлювали наявність у діях осіб, яких було притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об’єктивної та суб’єктивної сторін, враховували, що обов’язковою є наявність вини в скоєнні правопорушення. З цією метою судді перевіряли законність і обгрунтованість складення протоколу, досліджували, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення стягнення.
Фактично всі справи були розглянуті в строки, передбачені чинним законодавством. Осіб, яких притягували до адміністративної відповідальності, вчасно та належним чином повідомляли про час і місце розгляду справи. В більшості випадків вони були присутні на судових засіданнях.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
