Соціальний захист державних службовців

 Соціальний захист державних службовців

1. Висновок Верховного Суду України про правильне застосування положень ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723‑XII «Про державну служ‑ бу» (далі  — Закон № 3723‑XII) щодо особливостей визначення відсоткового розміру суми заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія.

            4 грудня 2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою за перерахунком пенсії, до якої додав довідку Державної фінансової інспекції Чернігівської області від 1 грудня 2014 р. № 190 про складові його заробітної плати за період з 1 вересня 2007 р. по 30 вересня 2009 р. У дода ну довідку включено виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема, суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціаль- но-побутових питань та індексації заробітної плати.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, відповідає правовій позиції, висловленій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 14 травня 2013 р. (справа № 21-125а13), що у поданій заяві позивачем не оспорюється.

Суть заяви Особи 1 про перегляд рішення зводиться до того, що апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення відсоткового розміру суми заробітної плати позивача, з якої призначається пенсія, вийшов за межі позовних вимог у цій частині, оскільки ні позивач, ні управління Пенсійного фонду України не порушували питання про зміну відсоткового розміру суми заробітної плати, з якої призна- чена пенсія позивачу.

Статтею 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Абзацом 3 зазначеної статті Закону передбачено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 % заробітної плати.

Тобто відсотковий розмір заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу державної служби, при цьому застосуванню підлягає ст. 37 Закону № 3723‑XII у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (постанова Верховного Суду України від 8 липня 2015 р. у справі № 21-1486а15).

2. Висновок Верховного Суду України про правильне застосування положень ст. 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862‑XII «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі — Закон № 2862‑XII) щодо особливостей застосування нових розмірів та умов оплати праці суддів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 44 Закону № 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50  % його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 % посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі — Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» (далі  — постанова № 513) та постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України» (далі  — постанова № 514) з 1 червня 2005 р. підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.

Постановою від 3 вересня 2005 р. № 865 «Про оплату праці суддів» (далі  — постанова № 865) Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

У початковій редакції постанови № 865 п. 5 було передбачено, що вона набирає чинності з 1 січня 2006 р.

 Проте ще до набрання нею чинності Кабінет Міністрів України постановою від 31 грудня 2005 р. № 1310 вніс зміни до постанови № 865, зокрема п. 5 якої виклав у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чин- ності Указів Президента України від 10 липня 1995 р. № 584, від 19 вересня 1996 р. № 856, від 5 березня 2002 р. № 220, від 25 листопада 2002 р. № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 р. № 1150, абз. 1 ст. 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 р. № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

 Зазначеними указами Президента України суддям встановлювались надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи тощо, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначені укази Президента України повністю або в частині оплати праці суддів втратили чинність з 1 січня 2006 р.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що Кабінет Міністрів України, діючи відповідно до ст. 8 Закону № 108/95-ВР, постановою № 865 не просто підвищив посадові оклади, а визначив нові розміри та умови оплати праці суддів, у зв’язку з чим нові посадові оклади могли бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначеними указами Президента України в частині оплати праці суддів (постанова Верховного Суду України від 3 листопада 2015 р. у справі 21-527а15).

3. Висновок Верховного Суду України про правильне застосування положень ст. 44 Закону № 2862‑XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин), постанов № 513, № 514, № 865 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та Указу Президента України від 10 липня 1995 р. № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі — Указ № 584/95) щодо відсутності правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі.

 Відповідно до частин 1 та 2 ст. 44 Закону № 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до поса- дового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50  % його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 % посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону № 108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджується одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону № 108/95-ВР).

Постановами № 513 та № 514 з 1 червня 2005 р.  підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

 Постановою № 865 Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

 31 грудня 2005 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (була чиною на час виникнення спірних правовідносин), якою, зокрема, п. 5 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002  року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Отже, Кабінет Міністрів України на період з 1 червня 2015 р. по 1 січня 2006 р. не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами ст. 44 Закону № 2862-XII, а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України.

 Таким чином, не зважаючи на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом — ст. 44 Закону № 2862‑XII, а не ст. 8 Закону № 108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону № 108/95-ВР, зокрема ст. 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджується одночасно з бюджетом.

Оскільки в період із 1 червня 2005 р. по 1 січня 2006 р. жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах № 513 та № 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було (постанова Верховного Суду України від 4 листопада 2015 р. у справі 21-537, від 4 листопада 2015 р. у справі 21-1461, від 11 листопада 2015 р. у справі 21-518а15).