Спори про право власності та інші речові права

 Розділ 4. Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України

(невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права)

Підрозділ 4.1. Спори про право власності та інші речові права

4.1.1. Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхтоне може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речовоправового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов’язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

 Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їхнього володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 р. у справі № 6-1203цс15).

4.1.2. Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, який здійснює виділ, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об’єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 цього Кодексу та п. 10 Порядку присвоєння об’єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого по- становою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. № 1117 «Про ідентифікацію об’єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Пунктом 2.3 гл. 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна (затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. № 55; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за № 774/14041) передбачено, що не підлягають поділу об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об’єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

 Зазначені положення узгоджуються з норма- ми статей 316, 317, частин 1, 2 ст. 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності — це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, а отже, виключає це майно із цивільного обороту.

Не підлягають поділу (виділу) об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти нерухомого майна (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 р. у справі № 6-286цс15).