ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ

   У Вищій школі адвокатури НААУ було проведено навчання, де суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області Павло Пархоменко, під час вебінару, розповів про особливості судового розгляду справ про визначення місця проживання дитини, забезпечення позову, можливість застосування превентивних заходів щодо міжнародного викрадення дітей, а також важливі висновки Верховного Суду.

    Під час вебінару Павло Пархоменко  також звернув увагу на право суду збирати докази у визначеній категорії справ, яке передбачене ч. 2 ст. 13, ч. 7 ст. 81 ЦПК, зупинився на проблематиці забезпечення позову, зауваживши, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей із дитиною, по суті вирішує спір, який має ініціюватися окремо. Отож, зазначений вид забезпечення позову розглядається як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає по суті підміною рішення суду.

   В огляді судової практики  сфокусував увагу на наступних судових рішеннях:

   Постанова ВС від 06 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18 – суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, обраний нею у заяві, зокрема, шляхом відібрання дитини у батька та зобов’язання останнього не чинити перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною.  

   Постанова ВС від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 – у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір’ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір’ю. Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

   А також, розглянув  можливість застосування превентивних заходів щодо міжнародного викрадення дітей, виділивши важливі висновки, сформульовані у Постанові ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 172/491/22:

• За відсутності у національному законодавстві чітких положень, якими б було врегульовано порядок вирішення питання застосування судом превентивної тимчасової заборони на виїзд дитини за межі України та подальшого скасування такої заборони, колегія суддів, виходячи із положень наведених вище конвенцій і Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, статті 5, пунктів 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України, вважає, що такі тимчасові заходи можуть підлягати до застосування у випадку доведення, що існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні.

   Павло Пархоменко нагадав про статтю 160 Сімейного кодексу України, яка передбачає право батьків на визначення місця проживання дитини, у продовження чого навів Постанову ВС від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц, у якій зазначено, що у судовому порядку можливе вирішення спору між батьками щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

   Обставини, що враховуються при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини визначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, зокрема «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

   До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов’язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

  У справах про визначення місця проживання дитини підлягають дослідженню такі докази, перелік яких не є вичерпним:

1. Висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків
2. Характеристики
3. Медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби та рекомендації лікарів
4. Довідки про доходи, документи, які підтверджують відсутність заборгованості по виплаті аліментів та подібні довідки, що підтверджують ваше матеріальне становище і становище іншого з батьків
5. Акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло
6. Думка дитини
7. Інші документи, що підтверджують більш сприятливі обставини проживання дитини саме з вами і несприятливі умови проживання з другим із батьків
8. Покази свідків
9. Тощо.

  Серед важливих правових висновків Верховного Суду під час вебінару були виділені наступні:

1. Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із ним – Постанова ВС від 18 березня 2021 року у справі № 288/39/20;
2. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою – Постанова ВС від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц;
3. Думка дитини має більш важливе значення, ніж матеріальне забезпечення одного з батьків – Постанова ВС від 14 квітня 2021 року у справі № 716/591/19;
4. Матеріально-побутове забезпечення батьків ураховується судами, проте
   не є визначальним – Постанова ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 463/3301/16-ц;
5. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні – Постанова ОП КЦС від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19;
6. Визначення місця проживання двох молодших малолітніх дітей (старшому вже виповнилося 15 років) почергово з кожним із батьків – постанова ВС від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19.

Детальніше на сайті видання ADVOKAT POST у публікації " ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ"