flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я судової практики розгляду Бахмацьким районним судом кримінальних справ щодо неповнолітніх в 2013 році та в першому півріччі 2014 року

 

                                                            У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

       судової практики розгляду Бахмацьким районним судом   кримінальних справ щодо неповнолітніх  в 2013 році та в першому півріччі 2014 року

 

            На виконання листа апеляційного суду  Чернігівської області за № 1-45/88/2014 від 11.09.2014 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області проведено  узагальнення  судової практики проваджень про злочини, вчинені неповнолітніми за 2013 та перші півріччя 2014 року.

 

          При здійсненні кримінального провадження щодо неповнолітніх суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України,  Кримінальним кодексом України (КК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК), міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 рокуМінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року ("Пекінські правила"), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини, запроваджуючи їх положення у вітчизняну правозастосовчу практику.

               Кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється у загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 КПК, та із дотриманням принципу забезпечення реалізації неповнолітніми особами права користуватися додатковими гарантіями, встановленими вітчизняним законом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо норми КПК суперечать такому міжнародному договору, застосуванню підлягають згідно із ч. 4 ст. 9 КПК положення відповідного договору.

 

                Для гарантування правового захисту неповнолітніх  на досудовому  слідстві  і  в  судовому  розгляді законом передбачено спеціальні норми,  що встановлюють особливість провадження  у   цих справах:

              1) участь у кримінальному провадженні законного представника неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 488 КПК);

              2) обов'язкова участь захисника (п.1 ч. 2 ст. 52 КПК);

              3) обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх ( ст. 485 КПК)

              4) з’ясування умов життя та виховання  неповнолітнього підозрюваного чи  обвинуваченого (ст. 487 КПК)

              5) виділення  в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім  (ст.  494 КПК) ;

              6) порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових   заходів   виховного характеру   ст. 497 КПК;

             7) застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу   (ст. 492  КПК);

             8) порядок  виклику  неповнолітнього обвинуваченого ст. 489 КПК;

             9) участь  у  судовому розгляді представників служби у справах дітей та кримінальної     міліції    у    справах   дітей ( ст. 496 КПК);

             10) участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у допиті неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого ст. 491 КПК;

             11) тимчасове видалення неповнолітнього обвинуваченого із  зали  судового засідання  на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього (ст. 495 КПК );

             12) передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд (ст. 493)

 

           В узагальненні  звертається  увага на те, що вперше неповнолітній   стикається  із  законом  і тому важливо продемонструвати,  що держава охороняє їх права та законні інтереси, і що кожний,  хто вчинив  злочин, буде притягнутий  до відповідальності  і  нестиме  тягар  покарання. Водночас, слід переконливо довести неповнолітньому,  який оступився, що держава зацікавлена, насамперед,  у тому,  щоб він став на шлях виправлення,  що держава отримала  права  і  забезпечує їх,  щоб  неповнолітня  особа отримала переконливий виховний потенціал, який би дав їй можливість усвідомити, що вона має жити за правилами, які встановлені суспільством, критично поставитися до своїх дій і стати на шлях виправлення.

 

             В 2013 році в Бахмацькому районному суді всього розглянуто 236 кримінальних справ, засуджена 221 особа.

           Справ про злочини, вчинені неповнолітніми розглянуто 9, що складає 3,8%  від кількості розглянутих справ. Притягнуто до кримінальної відповідальності  -  11 неповнолітніх осіб. Зокрема:

           Справа 1-47 по обвинуваченню Стецюка Вадима Олександровича, Луговика Валерія Васильовича у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, надійшла до суду 21.03.2013 р., розглянута – 05.04.2013 року. За вироком суду Стецюку В.О., Луговику В.В. призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

             На підставі  ст. ст. 75, 104  КК України, обвинувачені звільнені від відбування покарання з випробуванням, якщо  протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 1 (один) рік не вчинять нового злочину і виконають покладені на них  судом обов”язки.

            Справа 1-50 по обвинуваченню Ситченка Олександра Івановича у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.185 КК України. Справа надійшла до суду  22.03.2013 року, розглянута -  11.04.2013 року. За вироком суду  Ситченку О.І.  призначено покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі. На підставі  ст. ст. 75, 104  КК України, він звільнений  від відбування покарання з випробуванням, якщо  протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов”язки.

                Справа 1-54  по обвинуваченню Больбух Максима Олександровича  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Згідно із ухвалою суду від 18.05.2013 року Больбух М.О. звільнений  від  кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 4 ст. .309 КК України, а провадження  в справі закрите в зв”язку із звільненням  особи від кримінальної відповідальності.

                Справа 1-56 по обвинуваченню:  Туз Дмитра Володимировича у  вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України. За  вироком суду  Туз Д.В. призначено  покарання  за ст. 185 ч.1 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст. 15, ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено обвинуваченому до відбуття 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі. Застосовано до обвинуваченого ст. 75, ст. 104 КК України і звільнено  його від відбування покарання, з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов”язки;

               Скребець Дмитра Вікторовича  у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. Це діяння вчинено неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння. Відповідно до ухвали суду від 16.04.2013 року до Скребця Д.В. застосовано  примусовий захід виховного  характеру  у вигляді передачі його під нагляд матері – Вінницької Людмили  Василівни.

            Справа 1-58 по обвинуваченню Білоконь Юрія Володимировича у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. За вироком суду Білоконь Ю.В.  призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі  ст.ст. 75,104 КК України звільнено його від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 1 (один) рік і 3 (три) місяці не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

            Справа 1-68 по  обвинуваченню Балбекова Ярослава Ігоровича у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України. За вироком суду  Балбекову Я.І.  із застосуванням  ст. 69 КК України призначено покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено його від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

           Справа 1-114  по обвинуваченню Білоконь Юрія Володимировича у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. За вироком суду  Білоконя Ю.В.  визнано винним у вчиненні злочину і   призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17.04.2013 року до покарання, призначеного за новим вироком, остаточно призначено покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

           Справа 1-186 по обвинуваченню: неповнолітнього Добринь Вадима Миколайовича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. За вироком суду Добринь В.М.  із застосуванням ст. 101 КК України призначено покарання у вигляді 15 (п”ятнадцяти)  діб арешту. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України  звільнений від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки;

          та Потерухи Сергія Віталійовича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ст. 185 ч. 2 , ст. 304 ч. І КК України. За вироком суду Потерусі С.В. за ст. 27 ч. 4, ст. 185 ч. 2 КК України призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі , за ст. 304 ч. І КК України – 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш  суворим остаточно визначено обвинуваченому до відбуття 3 (три) роки позбавлення волі. Застосовано до обвинуваченого ст. 75 КК України, і звільнено  його від призначеного судом покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 1 (один) рік 6 ( шість ) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

                Справа 1-213 по  обвинуваченню Білоконя Миколи Володимировича, Тарана Ігоря Олександровича у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України. За вироком суду  Білоконю М.В. і Тарану І.О. призначено покарання у вигляді 3-х років  позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104  КК України звільнено засуджених  від відбування покарання, якщо вони протягом іспитового строку в один рік не вчинять нового злочину.

 

                 В першому півріччі  2014 року   справ про злочини, вчинені неповнолітніми розглянуто 5, притягнуто до кримінальної відповідальності  -  5 неповнолітніх осіб. Зокрема:

 

              Справа  № 728/945/14 ( 1-кп/728/73/14) по обвинуваченню Парафійника  Андрія Володимировича, Парафійника Володимира Володимировича за ч.2 ст.296 КК України. За вироком суду Парафійнику А.В. призначено покарання у вигляді 2-х років  позбавлення волі, неповнолітньому Парафійнику В.В. призначено покарання у вигляді 2-х років  позбавлення волі На підставі ст. ст. 75, 104  КК України звільнено засудженого неповнолітнього від відбуття покарання, якщо він протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину. Звільнений від відбування покарання на підставі ст.1 п. «а» Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію  у 2014 році».

 

            Справа № 728/1479/14( 1-кп/728/106/14) по обвинуваченню Вовк Марини Миколаївни за ч.1, ч.2 ст.185 КК України . За вироком суду  Вовк М.М. призначено покарання у вигляді 7 місяців  позбавлення волі На підставі ст. ст. 75, 104  КК України звільнено засуджену  від відбуння покарання, якщо вона протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину.  Покладено обов»язки відповідно до ст.76 КК України.

 

            Справа № 728/1004/14(1-кп/728/75/14) по обвинуваченню Шепель Бориса Сергійовича за ч.1 ст.122 КК України. За вироком суду  Шепель Б.С. призначено покарання у вигляді  1  року  позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104  КК України звільнено засудженого  від відбуння покарання, якщо він протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину.  Звільнений від відбування покарання на підставі ст.1 п. «а» Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію  у 2014 році».

 

            Справа № 728/229/14( 1-кп/728/28/14) по обвинуваченню Усика Олександра Івановича за ч.1 ст.296 КК України . За вироком суду Усику О.І. призначено покарання у вигляді 30 діб адміністративного арешту. На підставі ст. ст. 75, 104  КК України  звільнено засудженого  від відбуття покарання, якщо він протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину.  Покладено обов»язки відповідно до ст.76 КК України.

 

           Справа  № 728/3467/14 ( -кп/728/2/14) по обвинуваченню Ковалюха Ігоря Олександровича, Больбуха Максима Олександровича за ч.2 ст.186КК України. Пушенка Максима Васильовича за ч.1, ч.2 ст.186 КК України.  За вироком суду   Пушенка М.В. було засуджено до 3 років 6 місяців позбавлення волі, Ковалюха І.О. засуджено до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України їх звільнено від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку в один рік не вчинять нового злочину; неповнолітньому Больбуху  М.О. призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 3-х років  позбавлення волі На підставі ст. ст. 75, 104  КК України звільнено обвинуваченого  від відбуння покарання, якщо він протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені, обов»язки передбачені ст.76 КК України.

 

             При розгляді справ про злочини неповнолітніх судом неухильно забезпечувалось виконання вимог матеріального і процесуального законів, якими врегульовано порядок, умови та підстави притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності і визначено гарантії їхніх прав та законних інтересів.

 

             Виправдувальних вироків  із закриттям провадження  в 2013 та в першій половині  2014 років Бахмацьким районним судом не виносилося. Також не траплялося випадків повернення обвинувального акту прокурору.

                 

           Судове провадження стосовно неповнолітньої особи та щодо декількох осіб, одна з яких є неповнолітньою, здійснюється згідно з ч. 10 ст. 31 КПК  виключно суддями, уповноваженими зборами суддів відповідних судів у порядку ст. 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Для уникнення будь-яких сумнівів щодо наявності у судді законних повноважень на розгляд цієї категорії справ до матеріалів кримінального провадження  приєднували копії протоколу зборів суддів, де визначено кількісний та персональний склад суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх.

            Узагальнюючи практику розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, було з»»ясовано, що в матеріалах кримінальних проваджень міститься копія Протокол зборів суддів Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2012 року  згідно якого було призначено більш досвідчену суддю уповноважену та здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх  Костенко О.Ф.

                Також,  судом з»ясовувалося про наявність документів (копій наказів, розпоряджень), які підтверджують факт здійснення досудового розслідування щодо неповнолітніх спеціально уповноваженими не це слідчими. Так,  в матеріалах кримінальних проваджень мається копія наказу Управління МВС України в Чернігівській області від 14.03.2013 року № 117 « Про  поновлення спеціалізації слідчих з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, та за їх участю», яким визначений перелік слідчих, які мають право на здійснення досудового розслідування щодо неповнолітніх.

              При призначенні справ зазначеної категорії до розгляду були дотримані вимоги ст. ст. 314, 316 КПК України щодо строків призначення справи до підготовчого судового засідання та до судового розгляду. До підготовчого судового засідання справи призначалися у встановлений законом п”ятиденний строк з дня її надходження до суду, а до судового розгляду справи призначалися не пізніше десяти діб після постановлення ухвали про його призначення в підготовчому судовому засіданні до розгляду. Тобто, випадків несвоєчасного призначення справ та тривалого судового розгляду  справ щодо неповнолітніх не було.

              По всіх кримінальних провадженнямх  право на захист неповнолітніх було забезпечено як на стадії досудового слідства так і при судовому розгляді.

         Наприклад,  в кримінальному провадженні № 728/3467/13(1-кп/728/2/2014) щодо Усика О.І. за ч.1 ст.296 КК України   захисник   неповнолітньому підозрюваному був призначений  згідно Постанови  Бахмацького РВ УМВС України  відповідно до доручення про призначення захисника від 09.01. 2014 року. На підставі вказаної постанови було доручено Чернігівському центру безоплатної  допомоги призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням прав та інтересів підозрюваного Усика О.І. під час досудового розслідування  у кримінальному провадженні. Участь даного захисника  була  забезпечена  також і під час судового розгляду. Аналогічно захисник із Чернігівського  центру безоплатної  допомоги був призначений  з дотриманням всіх вимог законодавства  в кримінальному провадженні по обвинуваченню  неповнолітнього Шепеля Б.С.  у вчиненні кримінального правопорушення( злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України. (провадження № 728/1004/14(1-кп/728/75/14)), та ще по 2 справах в  першому півріччі 2014 року та  по 4 справах в 2013 році.

.

          Статтею 44 КПК України  визначено: «якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній до участі  в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник».

        Відповідно до  ст.488 КПК України батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у  кримінальному провадженні  щодо неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого, їх неприбуття в судове засідання не зупиняє судове провадження, крім випадків , коли суд визнає їх участь необхідною, зокрема під час допиту неповнолітнього, який не досяг шістнадцятирічного віку, або якщо неповнолітнього, незалежно від віку визнано розумово відсталим.

            Так, по справі щодо  Пушенка М.В. за ст.186 ч.1, ч.2 КК України, Больбуха М.О., Ковалюха І.О. за ч.2 ст.186 КК України вході досудового слідства постановою Бахмацького  РВУ МВС  від 31.08.2013 року було залучено в якості  законного представника  неповнолітнього підозрюваного Больбуха М.О. його батька Больбуха  О.М., який також приймав участь в судовому розгляді.  По справі по обвинуваченню Вовк  М.М. за ч.1, ч.2 ст.185 КК України було залучено в якості законного представника  мати  неповнолітньої  Вовк Н.В.  Законні представники неповнолітніх обвинувачених приймали участь у всіх справах щодо неповнолітніх.

         Аналізуючи справи розглянуті щодо неповнолітніх було встановлено, що  до участі в справі по всіх  кримінальних провадженнях були залучені законні представники ( батьки або інші законні представники), які приймали участь в судових розглядах. Випадків їх неявки в судове не  було.

          Також правильною  слід визнати практику здійснення судового розгляду  за обов»язкової участі представників  служби у справах дітей Бахмацької РДА та кримінальної міліції у справах дітей. Зокрема, суд призначаючи  судове засідання для  повної реалізації вимог, передбачених статтями 485,487 КК України, надсилав відповідним органам повідомлення про початок судового провадження за участю неповнолітнього обвинуваченого та викликав їх в  судове засідання.  Відповідно до п статті 315 КПК України суд зобов»язував  представників служби у справах дітей надати суду інформацію про особу неповнолітнього,  в тому числі й з урахуванням відомостей, отриманих від регіонального представництва кримінальної міліції у справах дітей. Зібрані відомості подавались в судове засідання у формі «звіту про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх», відповідно до Інструкції про порядок складення звіту. Слід зазначити, що вимоги щодо надання вказаного звіту на вимогу суду виконувалися  в повному обсязі. В матеріалах   кримінальних проваджень розглянутих в 2013 році та першому півріччі 2014 року містяться  вказані звіти відповідно до розробленої форми. Судовий розгляд здійснюється за участю представників відповідних установ. Отримавши від них відомості про особу неповнолітнього обвинуваченого( звіт), беручи до уваги  спеціальний статус цих представників у судовому провадженні, участь у ньому є крім іншого, однією із особливостей кримінального провадження щодо неповнолітнього, суд вправі  здійснити їх допит у порядку ст.352 КК України. Під час допиту суд з'ясовував умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого, повні та всебічні відомості про його особу, інші характеризуючі дані, ставив запитання щодо наданих представниками служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей суду відомостей, а також довідувався , яких заходів, на думку цих осіб, найбільш доцільно вжити з метою перевиховання обвинуваченого. У свою чергу представники зазначених органів відповідно до ч. 2 ст. 496 КПК  вправі заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експертам і спеціалісту.

             

             При розгляді справ щодо неповнолітніх осіб в кожному окремому випадку  суд має з»ясовувати необхідність здійснення судового провадження за участю неповнолітнього у закритому судовому засіданні упродовж всього судового засідання, так і окремої його частини(ч.2 ст.27 КПК). А тому, вірним вбачається проведення закритого судового засідання по справі № 728/945/14(1-кп/728/73/14) щодо Парафійника А.В. та неповнолітнього В.В. за ч.2 ст.296 КК України. В даній справі  при призначенні справи до судового розгляду  прокурором прокуратури Бахмацького району було заявлено клопотання про призначення справи до судового розгляду у закритому судовому засіданні. З»ясувавши думку  учасників розгляду, дане клопотання було задоволено та  судовий розгляд проводився у закритому судовому засіданні, що відповідає п.8 Мінімальних стандартних правил ООН про права дитини, а також п.66 Зауважень загального порядку № 102007 року Комітету ООН з прав дитини.

                 Також закритий судовий розгляд був проведений ще по 5 справах. Справа № 728/2848/13-к(1-кп/728/186/2013) по обвинуваченню Добридень В.И., Потерухи С.В. за ч.1 ст.27, ч.1 ст.185, ч.1 ст.304 КК України; справа № 728/3151/13-к(1-кп/728/213/2013)  щодо Білоконя  М.В., Тарана І.О.  за ч.2 ст.289 КК України; справа № 728/229/14(1-кп/728/28/14) щодо Усика О. І. за ч.1 ст.296 КК України; справа № 728/1004/14( 1-кп/728/75/14) щодо Шепеля Б.С. за ч.1 ст.122 КК України та справа №728/3467/14(1-кп/728/2/2014) щодо Ковалюха І.О., Больбуха М.О. за ч.2 ст.186, Пушенка М.В. за ч.1, ч.2 ст.186 КК України за клопотанням прокурора   прокуратури Бахмацького району Чернігівської області, яке було заявлено під час проведення підготовчого судового засідання.

 

                  До неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) згідно зі ст. 492 КПК може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК. Разом із тим слід пам'ятати, що затримання та тримання під вартою може застосовуватись лише у випадку, коли неповнолітній підозрюється чи обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та за умови, якщо слідчий/прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не в змозі запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК. Крім урахування згаданих підстав, слідчий суддя, суд, зобов'язаний враховувати і вік підозрюваного (обвинуваченого).

                Слідчий суддя, суд повинен пам'ятати, що тримання під вартою має застосовуватись до неповнолітнього лише у виняткових випадках як крайня міра, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження.

                Крім того, слід враховувати також те, що до неповнолітнього крім запобіжних заходів як альтернатива може застосовуватися передання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються у дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ч. 1 ст. 493 КПК).

                   Передання під нагляд можливе у разі обов'язкового встановлення судом таких обставин у їх сукупності: 1) відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, а також відомості про їхні стосунки з неповнолітнім дають змогу впевнитися у тому, що зазначені особи можуть здійснювати належний нагляд за неповнолітнім; 2) батьки, опікуни чи піклувальники, а також неповнолітній надали згоду на передання під нагляд; 3) батьками, опікунами або піклувальниками надано письмове зобов'язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також належну поведінку неповнолітнього.

                Такими ж правилами слід керуватися, якщо підозрюваним чи обвинуваченим є особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

                 Слід зважати, що слідчий суддя, суд не вправі застосовувати більш тяжкий запобіжний захід ніж той, про застосування якого подане клопотання.

                  В 2013 році та першій половині 2014 року запобіжні заходи щодо неповнолітніх обвинувачених не обирались.

               Застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження щодо неповнолітніх також має свої особливості.

                    Зокрема, виклик неповнолітнього обвинуваченого здійснювався судом через його батьків або інших законних представників. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику (ч. 4 ст. 135 КПК). Інший порядок допускається лише у разі, якщо це зумовлено обставинами, встановленими під час кримінального провадження (ст. 489 КПК), у тому числі якщо неповнолітній проживає окремо. Якщо неповнолітній підозрюваний (обвинувачений) не з'явився за викликом суду без поважних причин, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про застосування приводу. Слід звернути увагу, що до неповнолітнього свідка привід згідно з ч. 3 ст. 140 КПК не застосовується.

                    Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, прокурор має з'ясувати можливість та прийняти рішення про виділення матеріалів досудового розслідування щодо неповнолітнього в окреме провадження (статті 217494 КПК), за винятком випадку, коли такі матеріали можуть негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду (ч. 4 ст. 217 КПК).

                 У випадку спільного розгляду справи щодо неповнолітнього обвинуваченого і дорослого обвинуваченого, необхідним видається суду: керуючись ст. 495 КПК, на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на неповнолітнього, своєю ухвалою видалити його із зали судового засідання, з ознайомленням в наступному (з результатами такого дослідження та надання можливості поставити запитання особам, які були допитані за його відсутності.

                   Суд під час судового провадження повинен пояснювати неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому) хід судового засідання на зрозумілій йому мові,  уникати використання складних мовних конструкцій положень кримінального законодавства, нагадувати захиснику та законному представникові неповнолітнього про їх обов'язок пояснювати неповнолітньому кожну дію в ході судового розгляду.

 

 

          Суд ухвалював судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК.

           Суд зважав, що при постановленні вироку щодо неповнолітньої особи він повинен  суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання. Суд  максимально індивідуалізував покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне кримінальне правопорушення. Вважаючи, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КПК має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, погіршення становища особи за ініціативою суду не допускається.

              Індивідуалізація покарання є важливою вимогою принципового характеру, що передбачає персоніфікацію кримінальної відповідальності: вона настає лише щодо конкретної особи, яка вчинила злочин (статті 2, 18, 50 КК). Тому призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи неповнолітнього та обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.

                Суд ретельно і виважено аналізував відомості, надані представниками служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, іншу інформацію про особу неповнолітнього, отриману під час судового розгляду, пам'ятаючи, що неналежне встановлення таких відомостей перешкоджає виконанню судом законодавчої вимоги щодо всебічного з'ясування обставин, які характеризують особу винного (суд не повинен обмежуватись обставинами, безпосередньо пов'язаними із вчиненням злочину) та щодо призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення особи і запобігання новим злочинам (ч.2 ст. 65 КК).

 

                При призначенні неповнолітньому покарання суд враховував, що вік неповнолітньої особи згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК є обставиною, яка пом'якшує покарання незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду кримінального провадження повноліття. Зважаючи на конкретні обставини справи, суд враховував як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені у ч. 1 згаданої статті, а також обставини, які хоча й не зазначені у законі, але знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи, в тому числі примирення з потерпілим, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою.

                При постановленні вироку суд додатково розглядав наявність підстав для застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру.

До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

            Як свідчить судова практика, майже всі засуджені в 2013, першій половині 2014 років році Бахмацьким районним  судом підлітки вчинили злочин вперше, але були випадки притягнення  до кримінальної відповідальності неповнолітніх, які раніше вчиняли злочини. 

            Справа 1-114.  Неповнолітній Білоконь  Ю.В. 22.02.1997 року народження,  будучи засудженим 14.12.2012 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в один рік; та  17.04.2013 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років  позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в один рік 3 місяці,  скоїв новий злочин, передбачений ст.185 ч.2 КК України. Вироком суду від 05.08.2013 року Білоконь Ю.В.  визнаний винним  у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2  КК України і  йому призначено покарання у визгляді трьох років одного місяця позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17.04.2013 року остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді трьох років двох місяців позбавлення волі.

            Справа 1-68. Неповнолітній  Балбеков Я.І. 22 серпня 1995 року народження, будучи засудженим 25 лютого 2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ст. 289 ч.1, ст. 289 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75,  104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 2 роки, скоїв злочин, передбачений ст. 289 ч.2 КК України. Цей злочин обвинуваченим був скоєний до внесення вироку Конотопським міськрайонним судом Сумської області від 25 лютого 2013 року. На час розгляду справи цей вирок не змінений і не скасований, знаходився на виконанні у Конотопській КВІ. Цей вирок підлягає самостійному виконанню. За вироком Бахмацького районного суду від 07.05.2013 року йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі  ст. ст. 75, 104 КК України його звільнено від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

             Важливим засобом запобігання злочинності серед неповнолітніх є встановлення і притягнення до кримінальної відповідальності дорослих осіб, які спонукали неповнолітніх до вчинення злочину. Деякі підлітки вчинили злочини разом із дорослими, інколи — під їх безпосереднім впливом. За вказаний період в провадженні  суду  перебувала  одна кримінальна справа, щодо втягнення  неповнолітнього  у  злочинну  діяльність.

         Справа 1-186 по обвинуваченню неповнолітнього Добринь Вадима Миколайовича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та  Потерухи Сергія Віталійовича у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ст. 185 ч. 2 , ст. 304 ч. І КК України.

            25 серпня 2013 року, близько 4 години, Потеруха Сергій Віталійович, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, будучи повнолітнім, достовірно знаючи, що Добринь Вадим Миколайович являється неповнолітнім, шляхом усних вмовлянь втягнув його у злочинну діяльність, а саме, застосувавши морально – психологічний тиск, який полягав у вмовлянні, схилив Добринь В.М. до крадіжки мобільного телефону марки „ Nokia – RM- 83”, вартістю 537 грн, 82 копійки, що належав громадянину Сушко Олегу Миколайовичу, і знаходився на столику в приміщенні кафе  „Смак”, що розташоване у м. Батурині, Бахмацького району, Чернігівської області.                                                                    

          Згідно характеристик з місця проживання та навчання дані особи характеризуються позитивно. Обвинувачені щиро розкаялися в скоєному злочині, добровільно відшкодували завдані збитки. 

     За вироком суду Добринь В.М. із застосуванням ст. 101 КК України призначено покарання у вигляді 15 (п”ятнадцяти)  діб арешту. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України  звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки;      Потерусі С.В. за ст. 27 ч. 4, ст. 185 ч. 2 КК України призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі , за ст. 304 ч. І КК України –  3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання бульш  суворим остаточно визначено обвинуваченому до відбуття 3 (три) роки позбавлення волі. Застосовано ст. 75 КК України, і звільнено його від призначеного судом покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку терміном в 1 (один) рік 6 ( шість ) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

             Більшість злочинів, вчинених неповнолітніми в 2013 році, є однотипними, а саме: крадіжки чужого майна (ст.185 КК України),  2 справи – за ст. 289 ч.2 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом; 1 справа – за ст. 309 ч. 1 КК України, незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів.

          В першій половині 2014 року : крадіжка чужого майна,вчинена повторно ( ч.1 , ч.2 ст.185 КК України) – 1 справа, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження( ч.1 ст.122 КК України) -1 справа, хуліганство( ч.1 ст.296 КК України) -1 справа, грабіж (ч.2 ст.186 КК України) -1 справа та хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст.296 КК України) -1 справа.

            Досліджуючи  справи даної  категорії, можна  зробити  висновок, що при призначенні покарання суд суворо дотримувався принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. При призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому суд враховував не тільки ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання. Під час розгляду кожної справи також з»ясовувалися умови життя і виховання неповнолітнього, тобто встановлювалися факти щодо сімейно-побутових умов, його контактів з оточуючими. Це допомагає виявити безпосередні причини, які спонукали неповнолітнього до вчинення злочину, і зробити висновки, чи злочин є випадковим, чи він зумовлений причинами, які необхідно усунути. Напружені стосунки між батьками дуже негативно впливають на виховання та поведінку неповнолітнього. По всіх розглянутих справах суд враховував які пом»якшуючі обставини скоєння злочину в неповнолітньому віці. Метою покарання таких засуджених є їх виправлення, виховання та соціальна реабілітація.        

         У 2013 році до неповнолітніх обвинувачених застосовувались такі види покарання:  до реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі засуджено – одну особу;  до позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 104 КК України – 8 осіб; одна особа звільнена від  кримінальної відповідальності з підстав, передбаченних ч.4 ст. 309 КК України, а провадження в справі закрито; до  однієї особи застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері, так як діяння вчинено неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за даний злочин.,

           У першій половині 2014 року засуджено до позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 104 КК України – 5 осіб, з них 2 особи було звільнено від відбування призначеного судом покарання на підставі ст.1 п. «а» Закону України від  08.04.2014 року « Про амністію у 2014 році».

 

              Позбавлення волі – найбільш суворий вид покарання, який застосовується до неповнолітніх. Із засуджених протягом 2013 року неповнолітніх лише одній особі було призначено покарання у вигляді позбавлення волі.  Справа № 1-114 по обвинуваченню Білоконя Ю.В. в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України. Цей обвинувачений  раніше вчиняв злочини і знову притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину. Як зазначається у вироку суду, приймаючи до уваги попереднє неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, що свідчить, що підліток  не став на шлях виправлення, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для обрання покарання, не пов’язаного  з позбавленням волі; але визначаючи таке покарання, є всі підстави обрати його не в межах максимальної санкції закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

             До позбавлення волі із звільненням неповнолітніх від покарання з випробуванням, з урахуванням особливостей ст.104 КК України, протягом 2013 року засуджено 8 осіб, протягом першої половини 2014 року 5 осіб з тривалістю іспитового строку в межах від одного до двох років. Обвинуваченим та їх законним представникам були роз»яснені правові наслідки застосування положень ст.ст. 75, 104 КК, про що є відповідні записи в протоколах судового засідання.

              В апеляційному порядку  вироки щодо неповнолітніх не оскаржувались. Це свідчить про те, що порушень закону судом при розгляді справ про злочини неповнолітніх, не допускалось.

              Матеріали узагальнення свідчать про те, що протягом 2013, першого півріччя 2014 років судом при  розгляді  кримінальних справ щодо неповнолітніх обвинувачених дотримувалися вимоги Кримінального процесуального законодавства  відносно прав неповнолітніх обвинувачених, забезпечувалася  участь  по  справі  їх  законних представників, як  на  досудовому  слідстві,  так  і  під час судового розгляду  справ.